Archive for февраля, 2017

Чи буде новий виток революції в Україні?

Поки що ситуація виглядає так, що всі жертви були даремні, і революція зазнала поразки.

Ні успіху в революції, ні перемоги у війні. Ні в Європу, ні в Росію. Ні в майбутнє, ні в минуле.

Українці черговий в історії раз не бачать можливостей для одночасної війни з власним олігархізованим правлячим класом та з Росією для виборювання свободи.

Якщо це так, то треба зробити висновок. Може ми, українці, дійсно не заслуговуємо на власну державу?

Нічого ганебного в цьому немає. Ми так жили віками, досі ще живемо і якось далі будемо жити. Ну будемо потроху переставати бути українцями, вчити англійську та російську.

Може бути українцем це якесь прокляття?

Коли гречкосії ігнорують козаків та тримаються панів, які стравлюють козаків один з одним, то держави не буде, при всій повазі до гречкосіїв та козаків.

Найголовніше в оцінці перспективи нового витку революції – масштаб.

І цей масштаб дрібнішає саме тоді, коли не виконуються елементарні кроки революції. І французька 1789 року, і російська 1917 року революції швидко виконували протягом перших трьох років необхідні кроки люстрації, інституційних змін та військового захисту. І вже навіть під час цих років дискусії на масштабні теми не стихали, і потім після трьох років ці дискусії розгорталися в широкі процеси змін.

Українська революція 2013-2014-их років втратила масштаб дуже швидко, вже восени 2015-го року. До третьої річниці (в лютому 2017-го року) – Контрреволюційна Реставрація не тільки відбулася, але вже і встигла розчарувати українську громаду.

Сьогодні доводиться визнавати антиолігархічний партизанський рух громади революційним. Ганебне визнання дрібного масштабу. Але що поробиш.

Революційний дискурс універсального масштабу український правлячий клас на дух не сприймає.

Моя “Декларація громад людства” пропонувала саме універсальний масштаб. І саме цей масштаб був проігнорований фундаментально – ні аналізу, ні критики, нічого. Зеро.

Була ж можливість. Можна було не торгувати конституційним суверенітетом за кордоном під військовим тиском Росії, не намагатися маніпулятивно сформулювати нову модель олігархічного рабства під нового президента руками академічних правників. Можна було б справді створити конституцію майбутнього, де би самодостатні громади контролювали би державу та корпорації.

Не захотіли. Зробили те, що і завжди, – дрібне і мерзотне болото корупції, зради, кривавої контрабанди, торгівлі з ворогом і жебрацтва у Європи.

З цього дрібного масштабу не може постати універсальна революція. Більшість політиків, вчених, митців – контрреволюціонери.

При такому підході, навіть якщо ми знищимо всіх олігархів та корумпованих ними політиків, це нічого не змінить.

Революція це питання масштабу. Чим дрібніший масштаб, тим менше шансів у революції. Масштаб суспільної свідомості зараз зменшено до повсякденності дрібних конфліктів, скандалів, локальних зрад та дурнуватих ініціатив влади.

В повсякденний наратив зараз в принципі не можуть проникати революційні метанаративи універсального змісту та футурологічного спрямування.

Фундаментальний когнітивний бар’єр, створений постмодернізмом, – це зокрема заборона для проникнення метанаративів у наратив повсякденності.

Без антипостмодерністської революції повсякденного наративу нова революція неможлива.

Щоб в теперішньому змінювати майбутнє, потрібно змінити повсякденність.

Тому окрім роботи зі страхами в суспільній свідомості, проблема яких була викладена в попередній статті, нам потрібно відстояти головне революційне право – право на метанаратив у повсякденності.

Що ж торкається принципової можливості революції в Україні, то тут я маю сказати неприємну і мабуть сумну річ.

Україні для повільних еволюційних змін знадобиться декілька десятків років.

Але в України немає стільки часу – її розірвуть на шматки набагато раніше.

Єдина можливість Україні зберегтися на майбутнє це радикальна революція.

Тому вірити в Україну – це значить вірити в революцію.

Поділитися

1

Tags: ,

Хочется поднять две темы, и тесно их переплести. Во-первых, это фестиваль Луперкалии, который давно уже забыт, но был особо популярным в Древнем Риме. Во-вторых, сказать про День Валентина и о самом Валентине. Удастся это или нет, судите сами, но объединить эти два праздника нужно обязательно.

Луперкалии. Святой Валентин.

Каждый сегодня знает, что 14 февраля проходит день любви, день святого Валентина. Именно его, святого Валентина, считают покровителем возлюбленных. И именно в честь этого святого весь мир отмечает данный праздник, все в это время дарят друг другу подарки, красиво их, заворачивая, чтобы порадовать своих возлюбленных.

Ближе к сути, а она сводится к тому, что не просто выбрано было число 14 февраля, все из-за более глубокой истории. Хотя многие говорят, что священника Валентина казнили в этот день и именно это есть главной причиной, но нет. Эти бородатые легенды, которые совсем исказили главную суть праздника.

Ремус и Ромулус

Если и говорить про легенды, так святой Валентин был обычным священником, который в моменты запрета на брак, все равно венчал возлюбленных. За это его осудили, а позже канонизировали и сделали святым. Только заслуги такие не могли его вознести до таких вершин, как сделать целый всемирный праздник в честь его. Так в чем же причина такого большого превозношения? Все просто, в Древнем Риме примерно в средине февраля отмечали фестиваль под названием Луперкалии. Это было эротичное действие, и история его зарождения имеет очень глубокие корни. В 276 г. до н. э. в Риме были проблемы с рождаемостью, было множество выкидышей из-за эпидемии в городе. Чтобы отмолить у богов прощение, древние римлянив средине февраля начали проводить священные действия. Они приносили в жертву зверей, и из их шкур вырезали ремни, которыми, после жертвоприношений, били женщин. Конечно, это была игра, женщины сами желали быть отстеганными такими ремнями, так как верили в их магические свойства. Процесс этот был довольно занятный и веселый, мужчины, кстати, приходили с жертовника голыми, а потом и девушки раздевались, в итоге картина была похожа на всеобщий эротический фестиваль. Это и были первые зарождения нашего современного праздника. Ведь в этот праздник лились  любовь и страсть рекой и именно в этот день все думали лишь о любви и хорошем зачатии. То есть, как мы видим, это был самый настоящий день любви и проходил он 15 февраля. Почему именно 15, а не 14? И откуда взялось число 14? Сейчас все объясним.

Фавн

Слово «луперкалии» имеет корень «лупе», что с латиницы значит lupo – волчица. Тут подразумевается волчица, которая выкормила по легендам Рема и Ромула, первый из которых был основателем славного Рима. Именно в месте, где это случилось, и проводили жертвоприношения. Но слово «луперкалии» отмечается и в другом месте. Бога Фавна, покровителя стад, часто называли Луперк и по легендам, Луперкалии проводились именно в честь его. В итоге мы имеем два корня, две легенды, основания дня влюбленных. Кстати, отмечали праздник Фавна 15 февраля, именно поэтому, и мы имеем такую дату. Правда позже, Ватикан перенес празднования Луперкалии, которые основательно засели в Риме, на день раньше, чтобы стереть старую религию и сделать привязку к святому Валентину. Но, углубляясь дальше в древние легенды, мы узнаем, что Луперкалии, начинались давно, еще до проблем с рождаемостью. И начинались они 14 февраля, это был день Юноны, которая, как известно, была богиней женщин, брака и материнства, а также богиней «лихорадочной» любви. В итоге мы имеем, что день любви был задолго до рождения священника Валентина, и он полностью совпадал с существующей на сегодняшний день датой.

Lupercalia

Конечно, никто не хочет тут сказать, что это не день святого Валентина, а просто день любви. Нет, священник Валентин заслужил в свое время честь быть предводителем возлюбленных. Он много сделал для защиты любви, но все же, стоит помнить и о более древней истории, которая создавалась нашими предками еще задолго до христианской религии. Помним свое и более глубокое прошлое, оно заслуживает жить в наших сердцах. Богиня Юнона, когда-то была очень почтительной и давала миллионам прошлых поколений надежду влюбляться и быть любимыми. Главное вера, верьте в любовь, дорогие читатели.

Материалы сайта и http://probapera.org

Безвізовий режим Україні обіцяють дати до літа 2017 рок.
Сміються з України, та й годі. Бо в котрий раз обіцяють той безвіз.
Це за те, що бійці України захищають ту ж Європу від окупації Росією.
Європа пообіцяла Гройсману 600 млн євро допомоги.
Та чи задаром.
В ЗМІ промайнуло повідомлення, що ця допомога буде надана Україні за умови зняття мораторію на вивіз з України в Європу лісу-кругляка.
Злочин проти України твориться прямо на очах українців.

В іншому повідомленні йдеться про реєстрацію в Верховній Раді України постанови про відставку В.Гройсмана.

В світлі сказаного - нічого дивного в такій постанові не буде.

А я б ще добавив, що попри все - під прикриттям уряду відбулась повна втрата контролю за нарахуваням комунальних платежів.

Tags: ,