Archive for марта, 2014

Неділя, 30 березня 2014, 10:54

Версія для друку Коментарі26

Уряд України не обмежуватиме пенсії працюючим пенсіонерам.

Про це повідомляє прес-служба Міністерства фінансів України.

“Урядом було прийнято рішення не здійснювати обмеження пенсії працюючим пенсіонерам”, - йдеться в повідомленні.

У міністерстві відзначили, що громадськістю було негативно сприйнято намір уряду обмежити розмір пенсій працюючим пенсіонерам у розмірі 50%, оскільки більшість громадян змушені працювати через складне матеріальне становище і низький рівень пенсій.

Як відомо, 27 березня прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк запропонував обкласти податком пенсії вище 10 тис. грн.

Також уряд запропонував збільшити дотації в пенсійний фонд в три рази і зменшити спеціальні пенсії для чиновників.

Водночас прем’єр-міністр повідомив, що уряду “вдалося залишити гроші в бюджеті на індексацію на рівень інфляції”.

“Тобто ціни будуть рости. Долар виріс, а це означає, що все виросте. Ми прогнозуємо рівень інфляції від 12 до 14%. Це зростання цін. Тому на рівень інфляції ми проіндексуємо пенсії, і ми проіндексуємо прожитковий мінімум”, - додав глава Кабміну.

Все про: пенсії, уряд

Марчук: Крим можна повернути. Деталі розкривати не буду

Среда, 26 Марта 2014 г. 19:01 + в цитатник

74931 (215x150, 23Kb)
Незважаючи на те, що Росія остаточно завершила анексію Криму, впадати в паніку не треба. Зараз наступає етап високоінтелектуальної частини цієї кризи. Це момент, коли може відбутися концентрація всього інтелектуального потенціалу країни. А він в України високий.

Про це заявив екс-голова СБУ, колишній прем’єр, колишній міністр оборони і секретар РНБО Євген Марчук під час своєї доповіді «Уроки для України» на Форумі «Виклики часу: Експертна думка» у Київському міжнародному інституті менеджменту МІМ-Київ. Газета «День» пропонує основні тези доповіді та відповіді Марчука.

«Сьогодні можна стверджувати, що вторгнення в Крим було реально повністю заблокувати – без стрільби, літаків, танків…, якби вчасно ухвалювалися рішення і відповідно до них діяли. Треба визнати, наша країна знаходилася в складному становищі після подій на Майдані. Росія вдало використала цей момент – політична, військова, інформаційна операції із супроводженням роботи спецслужб нею готувалася давно. Наприклад, організувати паспортизацію населення Криму, яка зараз триває на півострові, експромтом неможливо. Нова влада опинилася в складній економічній ситуації, до того ж, державні структури були дезорганізовані, плюс нинішні керівники не мали досвіду реагування на подібні кризові явища.

Тим не менш, серйозних прорахунків можна було уникнути. Чому я так вважаю? Мені довелося займатися двома російсько-українськими кризами. Перша якраз була пов’язана з аналогічними подіями в Криму в 1993–1994 рр. Друга стосувалася конфлікту навколо острова Тузла в 2003 р. Під час першої кризи теж було дуже близько до стрільби, але нам вдалося не допустити ескалації.

У 1994-му все починалося аналогічно. Спочатку інформаційна атака населення, потім з’явилися козаки з Кубані на фестиваль до Сімферополя, далі росіяни підняли по тривозі морській спецназ (відставників), активізувалася розвідувально-пропагандистська робота ЧФ РФ, була піднята бригада морської піхоти, з’явився місцевий сепаратист – так званий президент Мєшков (зараз цю функцію виконують Константинов та Аксьонов), готувався тоді референдум зі схожими сьогодні запитаннями і т. д. Українські спецслужби та військові структури на той час були в кращому стані, ніж зараз, нам досить швидко вдалося виявити і локалізувати російські плани. Незважаючи на проблеми, це можна було зробити і зараз.

Перша фаза інтервенції в 2014-му в Криму була на 95% схожа з тим, що було в 1994-му. Тому зараз, коли росіяни почали реалізовувати свою операцію на півострові, не тільки я, а і багато інших експертів публічно попереджали українську владу про подальші кроки Москви. Наприклад, адмірал Кабаненко криком кричав – виводьте кораблі з Донузлава і севастопольської бухти у відкрите море, тому що буде операція по блокуванню. Не зробили. Добре, що хоч наші прикордонники все вивели.

Євген Марчук під час виступу у МІМ. Фото: Микола Тимченко/day.kiev.ua

Другий етап операції розпочався, коли з’явилися «зеленые человечки» в Криму. Паралельно про плани росіян було зрозуміло і з того, що біля кордонів України вони розпочали найкрупніше за два десятиліття навчання із залученням великої кількості особового складу і техніки. В такій ситуації Україна одразу могла оголосити свої навчання, а це означає укріплення кордонів, Керченської переправи, посилення охорони всіх воєнних об’єктів в Криму тощо. Звичайно, навіть після цього інтервенція російських військових на півострів могла відбутися, але вона була б однозначно наступальною, і без крові тут точно б не обійшлося. У такому випадку росіяни б проявили себе стовідсотково відкритими агресорами.

Ще одна проблема. Це так званий квотний принцип призначення керівників в силові структури, який абсолютно недопустимий в кризовій ситуації. Поки в Києві ділили портфелі, Росія вже закінчувала перший етап операції. Одну фракцію не влаштовували квоти, які їй виділялися, тому вона блокувала призначення урядової структури. Не призначалися міністр оборони, начальник Генштабу… Який може бути квотний принцип, якщо на півострів входить величезна воєнна структура? Росія вже почала включати воєнний компонент, а в Криму ще сидить незвільнений начальник Генерального штабу України, призначений ще Януковичем, який віддає накази, сприяючи інтервентам. Та навіть коли його звільнили, нового начальника Генштабу призначили не зразу.

Я переконаний, щодо кримської трагедії і трагедії нашого флоту загальнонаціональне розслідування неминуче. Не зараз. Пізніше. За секундами, за міліметрами, за всіма вертикалями і горизонталями, за всіма резолюціями і наказами і за відсутності таких, щодо Кабміну і парламенту, щодо фракцій та їхніх лідерів, щодо Комітету ВР з питань оборони і нацбезпеки, щодо виконуючого обов’язки президента. Усе буде вивернуто навиворіт. Народ вимагатиме і дуже твердо. Ніхто не в змозі зупинити це розслідування. Воно буде не про те, що комусь здається, а про те, що і хто конкретно робив або не робив відповідно до законів України, нормативних актів і посадових інструкцій. Особливо, в першій фазі. Ну наприклад, чому не вивели кораблі на рейд, коли загроза була очевидною? Це публічно вимагали зробити фахівці військово-морської справи. Хто і чому дав команду не виводити? Чому це зробили прикордонники? Я знаю, чим зараз в кулуарах виправдовуються. Але їхні аргументи – дитячий лепет.

Це буде не Тимчасова слідча комісія парламенту, а загальнонаціональне масштабне розслідування.

Тому виникає питання – що робити далі, кому і як? В першу чергу, державним структурам треба залучати військових теоретиків і практиків. Вони у нас є.

Позитивом є те, що Україна підписала політичну частину асоціації з Євросоюзом. У такий спосіб, усі держави ЄС визнали владу в Києві, чого не хоче робити Росія, постійно наголошуючи на нелегітимності української влади.

Другий позитив у тому, що до світових гравців нарешті дійшло усвідомлення, що ситуація з Кримом – це дуже серйозно, і це не тільки українська проблема. Але ми маємо розуміти, що ніхто за нас воювати на нашій території не буде. По-перше, ми не є членами НАТО, по-друге, всі миротворчі операції ООН проводяться за іншою, ніж є на даний момент в Криму, політико-правовою процедурою. Допомога може бути, наприклад, з американської сторони – технікою, спеціальними акціями розвідувального характеру тощо.

Можна прогнозувати, що до президентських виборів, ситуація в Україні не покращиться. Наступна задача Росії – зірвати вибори 25 травня. Будь-який спровокований конфлікт, наприклад, в Херсонський чи Донецький області – це підстава не визнавати майбутню владу. Тому вже зараз треба дуже серйозно готувати переговорну групу з Росією (переговори все одно доведеться вести), незважаючи на те, що вона сьогодні відкидає всі контакти з українською стороною. Російська переговорна машина – дуже могутня. Переговірниками мають бути не галасливі патріотичні діячі, а професійні і досвідчені люди. Для початку треба шукати посередника. Хто ним може бути?

Наприклад, ми знаємо, що Мустафа Джемільов говорив з президентом Росії Путіним, зустрічався з прем’єром Ердоганом та генсеком НАТО Расмуссеном, буде днями виступати в ООН. Фактор кримськотатарського народу – дуже серйозний і важливий для України. Хочу підкреслити, що на нещодавній зустрічі експертів у Верховній Раді, я запропонував українській владі висунути Мустафу Дмемілєва як кандидата від України на Нобелівську премію миру. Це справедливо і буде серйозним сигналом для кримськотатарського народу з боку України. Обґрунтувань більше ніж достатньо: в’язень сталінських таборів, вніс суттєвий вклад у врегулювання гострої кримської кризи 1993-1994 років, і я готовий допомогти обґрунтуванням, тому що добре знаю ті події і його участь. А також Мустафа Джемільов зараз вживає великих зусиль для мирного врегулювання конфлікту в Криму. Сьогодні дуже важливо, яке рішення відпрацює українська влада щодо кримськотатарського народу.

Посередниками також можуть бути окремі міжнародні структури.

Не дивлячись на те, що Росія остаточно завершила анексію Криму, впадати в паніку не треба. Зараз наступає етап високоінтелектуальної частини цієї кризи. Це момент, коли може відбутися концентрація всього інтелектуального потенціалу країни. А він у нас високий. Сьогодні треба залучити всі можливості в державі і міжнародну спільноту. Наприклад, зараз, як ніколи, надзвичайно вигідна ситуація для України – списати державний борг. Економіка України в дуже тяжкому стані, країна пережила Майдан, відбувся факт агресії на нашу територію Росією – це фактори, які дають нам підстави вимагати скасування державного боргу. І це далеко не всі можливості, які ми можемо сконцентрувати на користь України».

– Невизначеність з боку української влади щодо військовослужбовців в Криму виглядає як зрада. Які, на вашу думку, мають бути дії?

– Те, в якому стані сьогодні опинилися наші військові в Криму – це ганьба для керівників у Києві.

– Чи зможе Україна повернути Крим?

– Крим можна повернути. Деталі розкривати не буду.

– З вашої точки зору, чи буде реалізований «кримський сценарій» Росією на півдні та сході України?

– Ще місяць тому ми не могли собі уявити, що Росія може вторгнутися в Крим. Після того, як це сталося, справжні наміри Росії остаточно розкрилися. Тому люди мають розуміти це і бути готовими до всього. Якщо Росія почне повномасштабну всеохоплюючу війну, що не виключно, будуть великі жертви з боку цивільного населення. Мені в це не хочеться вірити. Я допускаю, що може бути не повномасштабна війна, а серйозні провокації.

Про що свідчить зростання рейтингу Путіна через агресію в Україні? Що нам треба багато чого переоцінити в українсько-російських відносинах, у сприйнятті один одного, співпраці… Хочемо ми чи не хочемо нам доведеться налагоджувати глибоку роботу з системою колективної безпеки.

– Враховуючи революційні події в Україні і взагалі як себе поводила минула влада, виникає запитання – на кого працював Янукович?

– Янукович мав всю владу в Україні. Чому втік? Не думаю, що він злякався Майдану. У колишнього президента були всі можливості, щоб не тікати, а керувати державою. В Києві і Україні в цілому ще за радянських часів є спеціальні комплекси на випадок, якщо почнеться ядерна війна. Вони повністю дозволяють керувати державою: виступати по телебаченню, приймати рішення, управляти урядом, Збройними силами… Янукович про це знав. Також з’ясувалося, що охорона з Адміністрації Президента була знята, господар швидко покинув і Межигір’я, хоча ці об’єкти ніхто не штурмував. Втік не тільки Янукович, а і його близьке оточення. Питання – чому все-таки президент великої європейської країни тікає? Для підказки, поставлю ще одне запитання – де він з’явився?

– Це дурість чи злочин?

– Це добровільна панічна втеча від президентських повноважень. У критичний момент для країни, президент тікає на територію іншої країни. А потім звідти ще і закликає державу, в якій він знаходитися, вчинити акт агресії проти своєї країни. Це стовідсотково підпадає під статтю «державна зрада».

– Не секрет, що події останніх місяців в Україні тісно пов’язані з геополітичною боротьбою, яку ведуть, як мінімум, два світових гравця за нашу країну. Які плюси є у самої України в цій грі?

– Є ще й третій гравець, який поки веде себе обережно, – це Китай.

Головний наш аргумент – пояснити і розтлумачити міжнародному співтовариству, що Україна входить в сферу стратегічних інтересів Росії. Зараз це вже очевидно: Південна Осетія, Абхазія, Крим, а далі Придністров’я, тобто пояс військових баз на стику з НАТО. У системі глобальної безпеки це означає, що на південно-східному фланзі НАТО з’явився незатоплюваний авіаносець Росії – військово-стратегічна база «Крим».

Хочу нагадати, що з 1994 року Україна бере участь у програмі НАТО «Партнерство заради миру». Крім цього, Україна брала участь у всіх миротворчих операціях ООН. Отже, у нас є моральне право вимагати у цих структур гарантувати нашу безпеку. Незважаючи на складні, тривалі, демократичні процедури прийняття рішень, західним країнам необхідно шукати неординарні шляхи. Те, що сьогодні терпить Україна, це не тільки наша проблема, це питання європейської і навіть світової системи безпеки.

Фактичний розрив Будапештського меморандуму з боку Росії поставив хрест на проблемі ядерної безпеки у світі. Я думаю, після Криму буде ще докладено багато зусиль, щоб не допустити поширення ядерної зброї, але це вже буде зовсім інший рівень переговорів.

Наш потужний фактор – це показове єднання нації. Звичайно, відмінності між Львовом і Донецьком залишаються, але за останні місяці відбулися серйозні зрушення у свідомості людей, навіть щодо НАТО. Потенціал єднання у нас великий, і він далеко не вичерпаний.

– З вашої точки зору, чи є зараз у нашої країни чинники, які могли б зацікавити Росію?

– Певною мірою Росія сама оголосила ці чинники – федералізація України, друга державна мова російська, не вступ до НАТО. Так от, якщо з приводу другої державної ще можна знайти якусь формулу, то щодо федералізації ситуація набагато складніша. Ще складніша вона з приводу не вступу до НАТО. Росія говорить про нейтральний статус України. Але хто може повірити в гарантії безпеки нашій країни з боку Росії, якщо такі будуть, після того, що сталося? Це мають бути дуже сильні гарантії. Плюс участь у цьому питанні повинні брати ряд західних країн-гарантів. Але все це має бути не нав’язано іноземною державою, а стати предметом спокійного внутрішньодержавного розгляду.

Як аргумент сьогодні доводиться чути про перекриття Україною газопроводу, але відповім коротко – це дурість.

Санкції проти російських політиків та олігархів з боку Заходу – все це має значення. Безслідно це не пройде, але ми бачимо, що на вищому рівні в Москві рішення прийнято: будь-якою ціною заволодіти Кримом. Тепер, думаю, не дивлячись на всі російські обіцянки, Крим відчує, що таке невизнання всім світом. Без світових інвестицій Росія не зможе підняти Крим.

– Ми знаємо, що Росія веде потужну інформаційну кампанію проти України. В якому стані знаходиться сьогодні наша інформаційна безпека?

– Проблемою інформаційної безпеки свого часу мені довелося займатися доволі глибоко. Тут питання стоїть не тільки про інформування свого народу, а і про роботу за межами країни. Ми бачимо сьогодні, що Росія фактично довела до істерії щодо реального стану справ України не тільки своє населення, а досить сильно і нахабно вторглася в інформаційний простір України. Точно так було у 1994 році. Інформаційна безпека – це реальний компонент безпеки суспільства. Це дуже коштовна річ, цілі армії фахівців, техніка, супутники… В Україні є три розвідки, які навчені щодо інформаційного забезпечення, але їх дії мають бути скоординовані на державному рівні. Також у нас є багато хороших, підготовлених журналістів. Отже, потрібне стабільне фінансування цієї сфери. Таке розуміння має бути на найвищому політичному рівні.

– Які позитиви ви вбачаєте в нинішній непростій ситуації?

– З’явилися реальні прикмети зародження української нації, не українців, а нації. Цьому зараз сприяє і присутність на наших кордонах російських військових. Сьогодні кримські татари найбільші «бандерівці» в Криму. Слава Богу, що процес формування нації не згасає, а й далі триває. Попереду нас чекають дуже важкі економічні випробування. Але я вважаю, що саме вони спонукатимуть нас до дійсних, глибоких, економічних, ринкових реформ.

http://zik.ua/ua/news/2014/03/26/marchuk_krym_mozh…tali_rozkryvaty_ne_budu_474000

Вітаємо з настанням дійсного Великодня, Остари, свят весняного рівнодення!

Не зважаючи на всі трансформації, які несуться і прориваються в наше життя, я бажаю вам нехай ця весна несе світлі добрі зміни, гармоніювання і надихає творити та робити цей світ краще, хоча би в межах вашого власного життя!

Остара крашанки

Це час, коли потрібно усвідомити, що ви можете посадити і зростити на благо світу (вашого персонального чи загальнолюдського). Подумайте, що звільнило місце для нових «саджанців», що залишилось, а що можливо поки зарано втілювати! Які саме аспекти ваших начал впливають на це. Можливо, якщо нині ви зможете зробити вірний вибір щодо своїх «саджанців – намірів», вже скоро ви побачите гідний результат!

Святкові квіти і феї

Маючи здобутий досвід минулого, щиро творіть прекрасне майбутнє!
Світла і гармонії вам! Будьте благословенні!

Обращение Патриарха Филарета по поводу российской аннексии Крыма

Четверг, 20 Марта 2014 г. 05:03 + в цитатник

Обращение
Патриарха Киевского и всея Руси-Украины Филарета
по поводу российской аннексии Крыма

Дорогие братья и сестры!
Уважаемые соотечественники!

Призвание Церкви – свидетельствовать об истине. Поэтому необходимо дать моральную оценку аннексии, или лучше сказать – аншлюсу Крыма, совершенного накануне Российской Федерацией.

18 марта 2014 г. руководителями России было публично совершено нарушение трех заповедей Божиих: не укради; не говори ложного свидетельства на ближнего твоего; не желай дома ближнего твоего … (и ) ничего, что у ближнего твоего (Исход 20:15-17). Следствием вооруженной агрессии российских властей против Украины уже также стало кровопролитие – убийство сепаратистами украинского активиста в Донецке, убийство крымского татарина и украинского военнослужащего в Крыму.
Подстрекаемые и поддерживаемые из России провокаторы сеют смуту и призывают к сепаратизму, разжигают гражданский конфликт в восточных и южных областях Украины. В Крыму верных присяге украинских военнослужащих, членов их семей подвергают непрерывному давлению, их запугивают, в том числе с использованием оружия.

В оккупированном Крыму бесследно исчезают общественные активисты. Те, кто находился в заложниках оккупантов и был отпущен, свидетельствуют о жестоком, бесчеловечном обращении, постоянных унижениях, угрозах убийством, имитациях расстрела. За все это также несет ответственность лично российское руководство.

В выступлении 18 марта в Кремле Президент России В. Путин использовал средство дьявола – смешал правду с ложью. Убежден, что полуправда, которую из уст главы российского государства слышал весь мир, хуже откровенной лжи – как скрытый в пище яд более опасен, чем явная отрава.

Считая распад тоталитарного СССР “трагическим событием” он не сказал, что в Украине, в том числе в Крыму и Севастополе, большинство людей 1 декабря 1991 г. на открытом референдуме без всякого принуждения поддержали независимость Украины. Также он ни словом не обмолвился об обязательствах не только уважать, но и гарантировать территориальную целостность, суверенитет и неприкосновенность границ Украины, взятых на себя Российской Федерацией по Будапештскому меморандуму 1994 г. и Договору о дружбе 1997 г.

Оккупировав и аннексировав Крым, руководство России, по сути, поставило под сомнение всю систему международного права. Теперь, по мнению российских властей, любой спор “в зоне интересов” Кремля можно решать военной силой и другими средствами давления – не считаясь с самыми принципами права и справедливости, межгосударственными и международными соглашениями, мнением мирового сообщества.

Господин Путин косвенно это признает и сам, указывая на то, что в прошлом Россия была вынуждена, в силу своей экономической и политической слабости, подписывать соответствующие договоры и брать на себя обязательства. Исходя из логики и видя действия, теперь, когда Кремль почувствовал себя сильным, он может позволить себе отвергать все обязательства и действовать по своему усмотрению.

Мотивируя агрессию против Украины, Президент России апеллирует к общему историческому прошлому наших государств и народов. Но в разное время под российской властью, кроме Украины, находились еще ряд государств – Беларусь, страны Балтии, Польша, Финляндия, Молдова, страны Закавказья и Средней Азии. Судя по всему, от российского руководства теперь можно ожидать не только вторжения в юго-восточную Украину, но и в любую из этих стран. Ведь там, как и в Украине, есть этнические русские и русскоязычные люди, “защитой интересов” которых Кремль готов оправдывать свое захватничество.
Владимир Путин официально стал использовать такие определения, как “русский мир”, “историческая Россия”, “русские – разделена нация”, “мы с украинцами – один народ”. Все это, вместе с ностальгией по былому государственному величию и стремлением реванша за распад СССР, является точной копией идеологии и риторики фашистских режимов ХХ века, в частности в Германии и Италии.

Наглядным подтверждением этой идейной связи является также антиукраинская истерия, развернутая в российских СМИ. Месяцами выливая на русский народ полуправду и откровенную ложь о событиях в Украине, одновременно блокируя доступ к любой альтернативной точке зрения, российские власти, как когда-то и власть фашистских государств, обманули народ, который сейчас ее преступные действия в большинстве своем приветствует и одобряет.

История напоминает, что аншлюс Австрии и захват Судет состоялись также под лозунгами “единения народа”, “защиты национальных интересов”, “восстановления справедливости”. Там тоже под дулами оружия проводились “референдумы”, которые давали нужные захватчикам результаты. Но после “мирного” завоевания началась кровавая Вторая мировая война, потому что политика умиротворения агрессора всегда приводит не к миру, а к ощущению безнаказанности у агрессора и желанию двигаться дальше.

Именно поэтому прежде всего обращаюсь ко всему украинскому народу: на нашу Родину вероломно напал враг, который оккупировал часть Украины и стремится вообще уничтожить нашу государственность и независимость, вернуть нас в имперское кремлевское иго. Поэтому священный долг каждого – помогать защищать от агрессора наш общий украинский дом.

Мы должны сплотиться, потому что только в единстве – сила народа. Действия представителей украинского государства могут вызвать критику, но следует помнить: оккупационная власть не позволит никакой критики.

Пример многих народов свидетельствует – сплоченность и самоотверженная борьба в обороне родного дома обеспечивала победу даже над значительно более многочисленным и сильным агрессором. Ведь Бог не в силе – Бог в правде.

Выражаю солидарность со всеми, кто бесстрашно уже стал против агрессора. Большое уважение и почтение мужественному крымско-татарскому народу, который в условиях оккупации сохраняет преданность единству Украины. Благодарен за мужество архиепископу Клименту, духовенству и верным Крымской епархии Киевского Патриархата – наша Церковь будет делать все возможное, чтобы поддержать их и защитить их права.

Еще раз повторю слова, сказанные неоднократно от имени нашей Церкви в эти дни: украинский народ не имеет и не должен иметь никакой ненависти или вражды к русскому народу, даже в условиях военной агрессии против нашего государства. Мы желаем, и я убежден – в будущем будем иметь дружественные и равноправные отношения между независимой Украиной и демократической Россией на основе взаимного уважения суверенитета и невмешательства во внутренние дела друг друга.

Вновь обращаюсь к международному сообществу: время заявлений о глубокой обеспокоенности давно прошло, настало время действий. Поэтому приветствую скорейшее подписание соглашения об ассоциации между Украиной и ЕС, предоставление Украине перспективы членства в Европейском Союзе – как гарантии мира не только в нашей стране, но и во всей Европе.

Сейчас решается не только судьба Украины, но и судьба всего мира. Человечество стоит на распутье: вернуться в эпоху, когда отношения между народами выясняются не на основе права и справедливости, а силой оружия и ценой миллионных жертв, – или вместе остановить циничного агрессора и этим спасти мир от худшего. Поэтому все международные институты безопасности: ООН, ОБСЕ, НАТО, а также страны-гаранты по Будапештскому меморандуму должны принять все меры для прекращения агрессии России против Украины. Блаженны миротворцы, ибо они будут наречены сынами Божьими!

Дорогие братья и сестры!

В эти тяжелые дни еще раз хочу засвидетельствовать – Киевский Патриархат с украинским народом. Мы молимся Богу и просим защитить наше государство и народ от нашествия иноплеменников, просим Господа невидимой силой укрепить Украину в борьбе за правду, свободу и мир.

Призываю всех верующих к такой молитве и твердо уверен, что в этой борьбе победит украинский народ.
Пусть Бог благословит наше государство, наши мужественные вооруженные силы и весь украинский народ!

Филарет,
Патриарх Киевский и всея Руси – Украины
19 марта 2014 г.
http://www.cerkva.info/ru/news/patriarkh/4574-patr-zvernennia-anshlius-krym.html

http://aillarionov.livejournal.com/650221.html

Метки: Прочитало: 1 за час / 28 за сутки

RSS Требуем от СБУ немедленно проверить законность отказа в арестах граждан РФ в Донецке

К нам поступила информация, достоверность которой мы проверить сами не состоянии, но если она подтвердиться, ситуация для Донецка угрожающая.

По поступившей информации в Донецке задерживаются огромное количество граждан Российской федерации при попытке\совершении диверсионных действий, но по новому КПКУ для ареста этих граждан необходимо решение суда. Как говорят в Донецке, судьи Ворошиловского районного суда г Донецка по команде главы апелляционного суда Донецкой области МАССОВО отказывают во взятии под стражу россиян. Говорят, что судьи посылают на… новых прокуроров области и начальника областного УВД со словами: «Вы тут временные, а нам работать».

Мы требуем, чтобы Служба безопасности Украины НЕМЕДЛЕННО проверила эту информацию, тем более, что решения судов посмотреть в Реестре судебных решений труда не составит и отреагировала как положено, потому что для судей, которые отпускают граждан, задержанных на территории Украины по подозрениям в диверсиях, предусмотрена не только ответственность по ст 375 ККУ (прийняття завідомо неправосудного рішення), но и соучастие в диверсии.

Мы просим Службу безопасности Украины в кратчайшие сроки проверить эту информацию и проинформировать общество о фамилиях тех судей, которые позволили себе подвергнуть наш город опасности, наполняя криминальными элементами из соседнего государства. Люди должны знать, кто эти судьи, чтобы при рассмотрении дел в судах давать им отвод как таким, в объективности которых есть сомнения. Эти люди не должны рассматривать дела дончан.

Кроме того, просим провести проверку на предмет сговора с судьями, если факт имел место, заместителей прокурора Донецкой области Бабакова и Заболотного, потому что эти господа отвечают за уголовные производства, а если ими не возбуждены уголовные дела на судей, действующих против государства Украина, то налицо соучастие замов прокурора старого кадрового состава в укрывательстве преступления вместе с судьями. Без господина Бабакова в Ворошиловском районном суде святая вода не святится и судьи ни одного решения не могут принять, не «посоветовавшись» (за редким исключением).

С уважением, Наталья Кашкевич. Донецк