Archive for мая, 2011

1-я Русская бригада СС “Дружина”. Як російські наці стали антифашистами

Вахтанг Кіпіані _ Вівторок, 31 травня 2011

Монографію істориків Дмитра Жукова та Івана Ковтуна “1-я Русская бригада СС “Дружина” (Москва, видавництво “Вече”, 2010). Автори анонсують документальне дослідження про “самый скандальный эксперимент немецких спецслужб в годы германо-советской войны“.

У різні роки це військове з’єднання мало різні назви - офіцерська сотня “Бойового союзу російських націоналістів”, 1-ша Російська національна бригада СС, бригада “Дружина” і, нарешті, як 1-ша… Антифашистська бригада. Справді, такого кульбіту ще пошукати.

Що цікавого? Колабораціоністське з’єднання підполковника Володимира Гіль-Родіонова було сформовано в першій половині 1942 року з числа радянських військовополонених і перебіжчиків. Спочатку їх готували для диверсійно-розвідувальної та підривної роботи в тилу Червоної Армії.

Ідея створення належала “Службі безпеки” - есесівській розвідці, більше відомій під німецькою абревіатурою СД. У довоєнний час і в першій фазі кампанії літа 41-го керівники СС не надто активно проявляли себе в контактах із російською еміграцією, поступаючись вермахту, Міністерству пропаганди, Міністерству у справах окупованих територій і, звичайно, своїм головним конкурентам з абверу - військової розвідки.

Фото - http://www.reibert.info

Полковник Клаус фон Штауфенберг влітку 1942 року казав одному з чільних російських колабораціоністів - “СС, несмотря на свою теорию об унтерменшах, без стеснения пойдёт по пути использования [російських] людей. И если Гиммлер возьмётся за русское освободительное движение, он привлечёт для СС и сотни тысяч русских. Одни поверят обещаниям, другие пойдут по бесхарактерности или из карьеризма“.

“Прокляті солдати”: настав час  бачити героїв такими, якими вони були

Глава РСХА, Головного управління імперської безпеки, Гейдріх в одному з документів зазначав, що серед полонених треба шукати елементи, які заслуговують на довіру - “невзирая даже на то, что речь идёт о коммунистах“.

“Пропав без вісті…”, а насправді створював російську есесівську бригаду. Фото - http://feldgrau.info

Гіль, який згодом став використовувати псевдонім “Родіонов”, народився у Білорусі. У Червоній армії - з 1926 року, член ВКП(б) - з 1931-го. Закінчив із відзнакою Військову академію ім. Фрунзе. Війну зустрів начальником штабу 229-ї стрілецької дивізії. Потрапив у полон на Вітебщині - очевидно, пораненим. Але вже незабаром став комендантом табору для радянських військовополонених.

Картка військовополоненого Володимира Гіля

20 квітня 1942 року на офіцерському зібранні в таборі “Офлаг-68″ у Сувалках (нині - місто на сході Польщі), приуроченому до дня народження Гітлера, проголосили створення “Національної партії російського народу” на чолі з колишнім підполковником РСЧА Володимиром Гілем.

У програмі організації було зазначено, що майбутня Росія буде націоналістичною, а “народам, населяющим Украину, Белоруссию, Прибалтику и Закавказье, предоставляется право на самоопределение и выделение в самостоятельные государства под протекторатом Великой Германии“.

Згодом “партію” перейменували в Бойовий союз російських націоналістів і бригаду “Дружина”.

Соратниками Гіля стали не якісь ображені радянською владою маргінали, а червоні командири - генерал-майор Богданов, полковник Єгоров, майор Калугін, капітани Івін і Блажевич.

Після нетривалого перебування у вербувальному таборі, членам нової антирадянської групи було зроблено місячну ознайомчу поїздку по Німеччині. У Сувалках же нацисти полегшили режим, покращили харчування, створили музичний оркестр, організували театр і самодіяльність.

1 травня 1942 року перші сто офіцерів, які вступили в союз, були офіційно звільнені і переодягнені в нове чеське обмундирування.

Бывших командиров РККА свели в один взвод, в котором в качестве рядовых состояли командиры со званиями от младших лейтенантов до подполковников“. Їх перекинули під Люблін, де перенавчали, плюс, для закріплення теорії, залучають до каральних акцій проти партизан Армії Крайової та євреїв (разом було знищено близько 1,5 тис. осіб).

Російські добровольці, солдат і офіцер, у німецькому війську

В кінці літа 42-го сотня перетворюється в батальйон. Проблеми з кадрами не було - “Появилось много новых командиров в крупных чинах - подполковников и полковников. Их число значительно превышало штатные потребности“.

Відтак російських есесівців перекидають на “визволені території”. Після участі в антипартизанській акції “Жовтий слон”, під час якої Смоленщина була “зачищена” від червоної партизанки, вояків перекидають у Білорусь, південніше Могильова.

В січні 43-го “дружинників” залучають до чергової антипартизанської операції, яка отримала назву “Свято врожаю”. В зачитаному перед початком наказі було сказано - “За врага следует принимать бандита, еврея, цыгана и каждого заподозренного в бандитизме“.

Корюківка: забута трагедія. Як нацисти знищили 7-тисячне містечко

Німці та колабораціоністи намагалися захопити побільше сільгосппродуктів (звідси й назва операції) та трудової сили - для відправки в Німеччину. В результаті було вбито 1165 осіб, забрано 1308 на примусову роботу в рейх, вилучено 2803 голови скотини, 562 свині, 1500 овець, 393 коня, 438 тон зерна.

Один із чільних нацистів, фон Готтберг, доповідав у Берлін - “эта состоящая из 1200 русских часть очень скоро будет ударной силой, и в борьбе с бандами представляется надёжной“.

Творчість партизанських пропагандистів. Незабаром “бандит” буде бити німців разом із авторами листівки

В кінці 43-го “Дружину” вчергове перекидають, місцем її дислокації стає село Лужки Вілейської області. Гіль давно просив німців довірити йому район, який він гарантовано звільнить від партизанів, обіцяв встановити самоврядування та виконувати постачання, яких вимагатимуть інтереси Німеччини. Гіль-Родіонов отримує чин полковника.

Невдовзі у 1-шій Російській національній бригаді СС були вже 1500 осіб. Росіян - 80%, українців та представників інших народів - 20%. Дві третини особового складу - це колишні військовослужбовці РСЧА, поліцейські - 16-17%, решта - російські емігранти та колишні куркулі.

“Красные партизаны Украины, 1941-1944″. Правда про радянське підпілля

Влітку 1943 р. у Родіонова було, за різними оцінками, від 3 до 8 і навіть 12-ти тисяч вояків. Правда, насильно мобілізовані білоруси найчастіше тікали за першої ж нагоди. В літературі пишуть, що вояки Родіонова спалили кілька білоруських сіл за те, що їхні мешканці не змогли виконати вимогу полковника “обратиться к нему с просьбой о помиловании на русском литературном языке“.

У спогадах білоруських емігрантів також фігурує факт розстрілу 5 молодих людей лише за те, що вони прикріпили на груди значки біло-червоного, національного кольору.

Петлиці національних добровольчих частин військ СС: 1–2 — естонських; 3–5 — латвійських; 6 — білоруських; 7–8 — українських. Фото - книга “Восточные добровольцы в вермахте, полиции и СС”

Гилю не так уж было важно, сколько евреев или белорусов (а чуть позже и немцев) убьют его подчинённые, - в этом проявляются его омерзительные черты. И в то же время очевиден трагизм данного положения, его двусмысленность, двойственность и противоречивость. Выходом из этого положения в условиях войны могла быть только смерть“.

Крайня жорстокість його вояків деякими дослідниками з російсько-націоналістичних кіл аргументується навмисними діями Гіля як законспірованого агента НКВД - мовляв, “намеренно провоцировал ненависть местного населения к немецким оккупантам“.

Не маючи можливості перемогти есесманів у відкритому бою, білоруські партизани активно намагались розкладати колабораціоністські формування зсередини. В інструкції, отриманій з Москви, за підписами Климента Ворошилова та глави Центрального штабу партизанського руху Пономаренка, було сказано - “Каждому такому перебежчику предоставлять возможность искупить свою вину личным участием в борьбе за освобождение Родины от немецко-фашистских захватчиков“.

Однак, це не стосувалося людей масштабу Гіля - “Беспощадно истреблять или захватывать в плен организаторов и аактивно проявляющих себя командиров карательных и полицейских отрядов“.

Сповідь ката. Як від рук підпілля гинули українці і поляки

В листопаді 42-го одна офіцерська рота “родіоновців” з 75 осіб перебила німців (бл. 30-ти), підірвала міст і зі зброєю здалася партизанам з автомашиною, кухнею, радіостанцією тощо. Згодом ще 39 “дружинників” перейшли на бік радянських. Потім ще…

Німці та колабораціоністи в лісах Білорусі, 1943 р. Фото - книга “Русские эсэсовцы”

Нерви почали не витримувати й у командира. 18 квітня 1943 р. за наказом Гіля було розстріляно 13 бійців за прослуховування зведень “Совинформбюро”. Відтак ще 35 осіб перейшли до партизанів…

Німці, зокрема й куратор Гіля, Вальтер Шелленберг, відчували це. В одному з донесень вказано - “Родионов не внушает доверия своим поведением… в ближайшее время “Дружину” постигнет катастрофа“.

Желание остаться в живых для Гиля всегда было важнее, чем какая-либо идеология“. В липні 43-го Гіль і командири партизанського загону “Железняка” обмінюються понад 20(!) листами. Спочатку було багато образ, нецензурної лексики і закликів здаватися, так би мовити, “за їжу”.

Але якось, в одному з послань, Гіль запитав про гарантії у випадку переходу. Само собою, партизанські ватажки Тітков і Манкович подумали, що це підступна гра СД.

Партизанські ватажки, “куратори” Гіля - Степан Манкович (зліва) та Іван Тітков

Москва і глава штабу партизанського руху Пономаренко наказують продовжувати гру - дати гарантії, посилити агітацію тощо. Партизани обіцяють есесівцям, що ніхто не буде заарештований, офіцери будуть відновлені у званнях, отримають грошове “довольствие”, зможуть налагодити листування з близькими.

Такі звернення були адресовані персонально кожному старшому офіцеру “Дружини”. Частина з них надіслала відповіді - від негативних із пропагандою боротьби за “новую Россию” до обережних, де зондувався грунт щодо можливості повернення.

В лісах під Бродами. Подорож місцями боїв дивізії СС “Галичина”

10-13 серпня 1943 року Гіль скерував партизанам лист, який визначав перші кроки для розв’язки - не проводити операцій один проти одного. Підписався своїм червоноармійським званням - як підполковник. Він уже для себе все вирішив.

16 серпня відбулася зустріч командира “желязняковців” Тіткова і Родіонова. Останньому показали умови - перехід всією бригадою, зі зброєю, боєприпасами, запасами продовольства, і відразу початок активних бойових дій проти окупантів. Вимагали віддати партизанам начальника контррозвідки Богданова та гауптштурфюрера СС, князя Святополк-Мирського.

Родіонов погодився з умовами і видав наказ “частям 1-й Антифашистской партизанской бригады” виступити проти “фашистских гадов“, “беспощадно истреблять фрицев до последнего их изгнания с русской земли“.

Знаки відзнаки - свастики, черепи, орли негайно знімалися, замість привітання “хальб-литр” - прикладання руки до головного убору згідно вимог статутів РСЧА.

Свого слова Родіонов дотримав. По поверненню в бригаду вишукував особовий склад і зачитав приказ - той, що був узгоджений з партизанами. Співробітник НКВД Табачніков, приставлений до нього як офіцер зв’язку, згадував після війни - “встречен он был с ликованием“.

Гіль заарештував і здав партизанам всіх пронімецьки налаштованих офіцерів, бургомістра і начальника поліції райцентра Докшиці. Кількадесят колишніх товаришів по зброї наказав повісити та розстріляти “для поднятия боевого духа“.

Українці і Варшавське повстання 1944 року. Російські СС на боці нацистів

Користуючись знанням паролів і системи охорони, захопив залізничну станцію. По спогадам партизанів, бригада Родіонова знищила кілька сотень німецьких солдатів і офіцерів.

Після зміни “орієнтації” з Гілем залишилися 106 офіцерів, 151 сержант і старшина, 1175 рядових. Німці, в свою чергу, організували свій збірний пункт і туди прийшли понад 500 осіб з “Дружини”, зокрема 30 офіцерів.

Далі була війна на болотах і на рельсах. 16 вересня 1943 р. Гілю було присвоєне чергове звання - полковник, його нагородили орденом “Красной Звезды”, а багатьох його підлеглих - медаллю “Партизану Отечественной войны”.

Такою ілюстрацією “Большая Советская Энциклопедия” ілюструвала статтю про білоруських партизан. Присяга в загоні ім. Суворова

В грудні 43-го “антифашистів” Родіонова перекидають у Полоцько-Лепельську зону - своєрідну партизанську республіку площею понад 3 тис. квадратних кілометрів і з населенням у 80 тис. осіб.

Навесні німці почали операцію ліквідації партизанського гнізда під кодовою назвою “Весняне свято”. Втрати лісовиків були дуже сильними, понад 30 тис. убитими.

14 травня 1944 року Володимир Гіль-Родіонов був поранений у бою, помер від втрати крові. Деякі еміграційні історики пишуть, що його застрелив хтось із колишніх підлеглих з вигуком “Собаке - собачья смерть!”. У спогадах один із його нових товаришів зауважив - “Может, и лучше, что такой конец; и не было огорчений, если бы он попал в Москву“.

1944: таємниця смерті партизана і розвідника Миколи Кузнєцова

В липні 1944 року те, що залишилось від 1-ї Антифашистської бригади, злили з одним із підрозділів Червоної армії. По факту, лише одиниці з російських есесівців повернулися додому, більша частина “дружинників” знайшли свою смерть у білоруських болотах.

В 1992 році пошуковики з Вітебська знайшли залишки полковника Гіля і перепоховали в братській червоноармійській могилі в місті Ушачі.

Фраза. “…не имеет даже отдалённых аналогов в летописи отечественного коллаборационизма. Разумеется, единичные и груповые переходы участников “Русского освободительного движения” на сторону СССР были нередки, но чтобы в стан советских патриотов неожиданно устремилась целая бригада, непосредственно ответственная за безжалостное уничтожение многих тысяч мирных граждан, да потом ещё и сражалась как отдельное партизанское соединение, — такого не было никогда!“.

Джерело: tsn.ua

Теми: Друга світова війна, XX сторіччя, історія СРСР, історія Росії, колабораціонізм, Німеччина, нацизм, книжки, партизани, Білорусь, Велика Вітчизняна війна

Tags: , , , , , , , , , ,

Віди - це Закони, Покон наших предків.

Закони, які ми, Біла Раса, розгубила на шляхах цивілізації.

Але тим не менше, крихти тих страрозаповітних Знань все ж таки пробиваються до нашого сумління, нашого розуму, щоб стати нам в пригоді серед глобалістичного шумовиння сучасності.

Ось і в цих нотатках знайдіть собі для пам’ятання і для використання при потребі щось з тих крихт Знань Від, які правлять здоров’я людини:

Светояра

Аватар Светояра Завет предков

Написано макошь311 Прочитать цитируемое сообщение

Уже несколько недель предгорья Кавказа жгло беспощадное Солнце. Однако в этот день горизонт с самого утра затянуло плотными фиолетовыми тучами, желтые подбрюшья которых то и дело озарялись сверкающими зигзагами молний. Громовые раскаты сотрясали хмурое небо, тысячекратным эхом отражаясь от окрестных гор. Хлынул проливной дождь.  [MORE=дальше...]

Трофим Кузнецов с грустью смотрел в окно своей хаты. Остались недоделанными дела по хозяйству. И не только долгожданный дождь нарушил планы Трофима. Больше его беспокоила сорванная намедни спина. При погрузке камня, необходимого для постройки новой бани, он, видимо, сделал неловкое движение, после чего почувствовал прострел в пояснице, будто кто-то вогнал в спину кол. Еле добрался Трофим до дома. К утру боль стала невыносимой. Она усиливалась при малейшем движении, отражаясь на его лице страдальческими гримасами.

Складывалось впечатление, что какое-то злобное существо держит его клещами изнутри, не давая ни кашлянуть, ни повернуться. Дождь часто барабанил по стеклу. В сенях скрипнула дверь, и на пороге появился промокший Колотыга.
— Здорово, дед, — хмуро приветствовал старого казака Трофим. — Проходи, присаживайся.
— И тебе добро жить, — ответил Колотыга. — Что, Трофим, не весел, дождю не рад, что ли?
— Да нет, дождь-то в самый раз, но причин для веселья у меня в самом деле маловато. Дел тьма, а  работник из меня никакой. Со вчерашнего дня спиной маюсь, сорвал малость и сколько проваляюсь, еще неизвестно. Может, что посоветуешь, старый, ты же сведущ во врачевании. Не время болеть.
— Да, ты прав. Сейчас день год кормит. А тебя вона как скрутило, что тот знак вопроса.
Из соседней комнаты вышла Дарья, жена Трофима. Поздоровавшись с Колотыгой кивком головы,  присоединилась к разговору:
— Вот хорошо, что ты зашел к нам. Видно, Бог тебя прислал. Совсем Трофиму плохо.
— Оттого и зашел, что от Харитона прознал о хвори твоего мужика. Не переживай, Дарья. Щас взглянем  на твоего супружника. Ну-ка, Трофим, ложись лицом вниз, посмотрим, что за недуг тебя одолел.
Трофим, кряхтя и охая, улегся на лавку. Чувствительные пальцы Колотыги легко пробежали вдоль  позвоночного столба хозяина хаты, определив резко болезненные и напряженные места.
— Ну что же, кое-чем можно помочь тебе, Трофим, — произнес Колотыга. — Сейчас немного будет больно, зато потом будешь, как новорожденный.
Старый казак привычными движениями принялся священнодействовать над Трофимом. Вначале боль
ударила ему в голову, в глазах потемнело, но через некоторое время Трофим на самом деле почувствовал, как боль стала отступать. По крайней мере, исчезла мучительная скованность.
— Ну, спасибо, старый. Помог. Не зря станичники говорят, что костоправ ты отменный.
— Подожди благодарить. Рано еще. Несколько раз надо тебя поправить. Только так толк будет.
— Все равно легче жить стало. Человеком хоть себя почувствовал. Давай-ка, дед, чайку попьем. Эй, Дарья, — позвал Трофим супругу, — собери нам на стол.

Через десять минут Трофим с Колотыгой продолжили беседу за чаем.
— Недуг твой, Трофим, и прост, и не прост. Простота его в том, что на ноги быстро поставить можно. А не прост тем, что корни его глубоки, и докопаться до них ой как сложно. Вот, ты думаешь, сделал неловкое движение и спину сорвал?
— Ну да,
— Да нет, зри глубже. Это только то, что ты видишь. А есть еще причина в тебе самом. Не искоренишь  ее, не будешь здоровым. Так и будешь хворать время от времени.

— Что же за причина такая тайная?
Попирание Прави небесной, нарушение законов Божьих. Недуг твой — это отношение к родителям. Как  заповеди учат? Почитайте Бога Небесного, Отца и Матерь свою, ибо они Жизнь вам дали. Отец и Матерь дали Дух и Тело вам, а Бог — Душу и Совесть. Долг помнить надо. Кто его забывает, кто неблагодарным бывает — тот суставами, спиной мается. Ты хорошо, зажиточно живешь. Вон сколько земли, скота имеешь, работников держишь. А у отца твоего хата протекает, забор повалился. Не правильно это. Родители к твоему благополучию причастны. Вот и получается, что болезнь твоя — добрый наставник, направляет на жизненном пути, возвращает на круги своя. Не послушаешь ее, не исправишься — будет терзать. Если не зреть в корень, то болезнь уйдет внутрь, глубоко она спрячется, но не отступит, и в любое время вернется назад. Вот так, Трофим.

— Да, ты прав, Колотыга. В суете как-то стариков подзабыл. Спасибо тебе за совет добрый. Обязательно  приму его.
— Ну, тогда еще вот что послушай. Чтобы здоровым быть — нудить себя надо. Тело наше, что стадо.
Задремал пастух, дух наш, — Колотыга постучал пальцем по виску, — и овцы разбежались. Сердце само по себе. Разлад. Недостаточно одного желания быть здоровым. Надо законы небесные да правила телесные соблюдать.

— Что за законы и правила? — спросил Трофим. — Никогда не слыхал.
— Законов небесных множество, и чтобы человек мог выполнять все заповеди, ему следует помнить два великих принципа: свято чтить Бога и предков своих и жить по совести, по правде. Законы небесные — это Прави дар нам, людям. А телесные правила очень простые и очень надежные. Запомнить несложно.
Длительная работа вредит печенке. Длительное напряжение очей вредит сердцу и кровообращению. Длительные посиделки вредят мышцам, портят селезенку и поджелудку. Длительное стояние вредит костям и вызывает болезни почек. Длительное лежание нарушает движение Живы и приводит к болезням легких. Кто правила эти соблюдает, у того тело в Прави будет. Они лад приносят. А еще силу телесную — Живу — подгонять все время надо. Жива бежит — тело животворит. Для того существует свод практик древних, Сводом Хорса именуемый. Состоит он из «Живы» и «Вейги».

— Это что за штучки? Ваши, характерников?
— Не ваши, а наши. Предков наших, кои знали-ведали мудрость великую. Мы, Трофим, что сундук, в  котором накапливаются различные желания, страсти в виде комков мышечных, зажимов, препятствующих току Живы. Так появляются болезни различные. «Жива» правит тело, «Вейга» ладит его. Вместе они западки крушат, восстанавливают ток силы внутренней, настраивают струны жизни.
«Жива» суставы в состояние Прави приводит.
Слабеют суставы — слабеют органы. Здоровье в упадок приходит. А используешь правильно суставы — силы сохраняешь и даже приумножаешь их. Для того чтобы сустав работал правильно, движение ему давать надо. До разумных пределов, разумеется. Причем движение сустава зависит от мягкости жил. «Вейга» как раз жилы ладит, размягчает их. Ну а растягиваются мышцы — застой крови исчезает. Кровь бежит — Живу за собой ведет, здоровье человеку несет. Вот какая польза от Свода Хорса.
Но и это не все. Есть еще одно свойство важное у «Вейги» да «Живы». Они житие человека более  глубоким делают, смыслом его наполняют.

— А это что такое? — спросил Трофим.
— Звучать он начинает по-новому. Вот смотри. Что пользы от расстроенного инструмента. Вроде есть,  место занимает, а сыграть на нем нельзя. Бесполезная вещь. Так и человек. Не настроены струны жизни — такой для себя живет, а Роду своему пользу не принесет. Так что, Трофим, мало быть здоровым, полезным быть надо людям. Только такая жизнь может быть полной. И хотя каждый из нас на своем месте находится, «Жива» и «Вейга» любому в помощь будут. Как я говорил тебе, Жива течет — здоровье несет и человека полезным делает. Останавливается Жива, не раскрывается такой, так и остается «житью» либо до «люди» поднимется. А человеком ему не стать. Так наши предки учили, и мы должны следовать заветам их.

— Мудрено ты говоришь, старый, убедительно, но в сутолоке жизненной как найти время для этого? Забот вон сколько. Хозяйство-то немалое.
— Не прав ты здесь, Трофим. Не время нужно иметь, а желание и понимание. Тогда все без сучка без задоринки будет, и время легко найдется. Тем более что «Жива» да «Вейга» его чуток отнимут, а прибыток дадут многократный. Это как зерно — в землю кинешь, а колос взойдет,
— А сколь сложны твои практики? Наверное, простой человек с ними и не сладит?
— Для кого же они, коли не для простого человека? Просты они и доступны. Самая большая трудность в  том лишь, чтобы перебороть свою косность в мозгах. Большинство людей на это не способны. Вот это,  пожалуй, задачка. Но и она решается. Так что, думай, Трофим, Колотыга встал из-за стола, — Ну, вот и дождик закончился. Попроведал тебя, пора и честь знать. Завтра зайду. Поправим тебя еще разок-другой. Ты же смотри, побереги себя. Особо не усердствуй, да закутай теплом поясницу. Пусть
погреется.

Распрощавшись с хозяевами, старый характерник ушел, А Трофим еще долго размышлял о сказанном Колотыгой, убеждаясь в простой мудрости наших предков, кои учили, что только сам человек виновен в собственном разладе, не слушаясь Духа, не живя по законам Прави небесной. Если тело и душа не контролируются Духом, то человек становится подобен тому, кто едет на телеге, у которой заклинило колесо на ухабах, а везущие ее лошади не слушаются управления.

Личная сила человека, крепость тела его зависят от равновесия души, которая в свою очередь зависит от здоровья Духа, Поэтому излечение любого недуга телесного должно начинаться с гармонизации сознания, с приведения его в созвучие с Богом, Миром, Природой…

cosmoforum.ucoz.ru/forum/5-4-1219-16-1239276271

Tags: , , ,

Дуже багато моїх знайомих, та і я сам, скаржаться на болі в суставах. Чи це є наслідком стронцію, який сидить в наших кістках після Чорнорбильської катастрофи, чи це наслідок того харчування, яке ми маємо не збалансоване, бо на свої пенсії і зарплати купуємо ті продукти, які купуємо, і які часто-густо наші друзі  - домашні тварини навідріз відмовляються споживати. А ми їмо, щоб жити.

Отож, я для всіх друзів, які мають проблеми з болями в суглобах - подаю цей перепост на тему здоров’я:

Боль в суставах

Суббота, 21 Мая 2011 г. 00:11 (ссылка)

Прочитало: 1 за час

редактировать

Это цитата сообщения Paul_V_Lashkevich [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Одного дня у Львові

Ірина Сех та Олексій Кайда на “Шустер LIVE”
http://www.youtube.com/watch?v=XEagef1Z9Bw

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++

Лучшие комментарии

Bondarenko i Herman ……? A Markovi v turmi same misce.
Godzhur 13 ч. назад 3

Коммунистов нужно …………………………………………
Volosovich 4 ч. назад
Просмотреть все
Все комментарии (6)

Дивно, що молитву для “комуністичних ветеранів” читав равин, при тому що євреїв менше 0.2%? від загального населення. Сподіваюсь, що молитви читали ще і представники англіканської, баптистської, євангельської церков (яких більше 0.2% в Україні), а ще й представники не лише суннітської, але і шиїтської гілки ісламу, яких теж більше 0.2%? Чи можливо це просто частка євреїв серед так званих “ветеранів” трохи більше 0.2? )))
Pacan121 8 ч. назад

Ответить

Це точно, скоро ще й Олексія ці тролі нарікуть аль-Кайдаю. Весь світ “невгодних” для них? були фашистами, а як нарешті їм дали цю правдиву назву, вони вже не могли додуматись до чогось нового.
ChuprynkaN 12 ч. назад

аль-кайда)))))?
derzkiynazyk 12 ч. назад

Кайда нагадував, що місце покидькам за гратами

Марков? и Ко. избивают оппонентов в Одессе (відео)

7kanal.***com/news.php3?id=260462

SundiskSundisk 12 ч. назад

+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++

Ігор Юхновський про події у Львові 9 травня 2011 року
http://www.youtube.com/watch?v=9HGkM3CjNzM

+++

Загружено пользователем VOSvoboda, дата: 15.05.2011

12.05.2011 Ігор Юхновський прокоментував події, котрі відбулися у Львові 9 травня 2011 року.
Категория:

Новости и политика
Теги:
9 травня Львів ZIK провокації коментарі червоні прапори українофобія Україна Русское единство Родина Марков Крим Одеса МВС
25 понравилось, 1 не понравилось
Свернуть
Лучшие комментарии

“Слава Богу, що є молодь, яка не дала такого зробити”? - слова мудрого ветерана, справжнього Героя України.
evgenilchyshyn 7 ч. назад 13

Абсолютно точное, взвешенное выступление!

Готов подписаться под каждым словом, УКРАИНА-Государство, не колония, не протекторат. Каждый госслужащий, особенно силовики, должны присягать на верность СВОЕЙ СТРАНЕ и понимать, что измена есть преступлением против народа,? следовательно! не имеет срока давности. Парламент, если он действительно является парламентом Украины, обязать, слуг народа всех уровней, законспектировать речь Игоря Юхновского.

С последующей сдачей экзамена.
volk370 6 ч. назад 7
Просмотреть все
Все комментарии (4)

@volk370 — та в тому то й біда що український теперішній? парламент не працює на благо України а проти України.

Цей парламент є українофобський де не шанують думку таких людей як академік Ігор Юхновський.
banderiwka 11 мин. назад

Ответить

Який невихований нетерплячий ведучий. Що за паскудна манера перебивати мудру літню? людину, академіка?! А Юхновського приємно слухати.
ukrainianguy30 1 час назад

Ответить Комментарии (1)С

Tags: , , , ,

Германія засудила безневинного українця Івана Дем’янюка на 5-ть років!

Цей злочинний вирок довго готувався неофашистами Германії Росії, США і Ізраїлю.

Суть його полягає в тому, щоб не просто засудити українця - суть його полягає в тому, щоб обілити германський нацизм і російський сталінізм, два фашистських режими, винних в загибелі десятків мільйонів людей! Перекладаючи вироком символічну відповідальність за Злочини проти Людства віртуально на Україну вироком по Івану Дем’янюку!

Не пройде, Фашисти!

Україна найбільше постраждала в Другу світову війну серед всіх країн світу.

Україна за руйнування не отримала жодних репарацій ні від Германії, ні від Росії.

І тепер цей злочинний нібито суд!

За все це воздастся по заслугах країнам, причетним до злочину!

Вони мусять понести відповідальність. І не лише перед Богом, але й перед Людством!

Такі злочини не прощаються.

Окремо слід сказати, що українська влада в даній ситуапції повела себе недостойно, не виступила з різким осудом ганебного германського фарсу!…

“>

Tags: , ,