Archive for июня 13, 2010

РУСИНИ ЧИ УКРАЇНЦІ?

Цитата

Воскресенье, 13 Июня 2010 г. 00:05 (ссылка)

Это цитата сообщения simply_the_grey [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

“Авґустин Волошин.

Погляд з 30-х років на сучасність. Багато спільного

В часі великої мовної, підручникової і національної боротьби, яка оце ведеться на нашому Підкарпатті між трьома напрямами, вороги нашого відродження пустилися шляхом епіґонів і на спосіб червоних аґітаторів і підлих хитрунів софізмами дурять наш бідний нарід. Не дивуємося їм, бо свідомі самі, що правди не мають за собою, стараються вони прикритою брехнею з’єднювати собі сторонників, тримаючися засади, що кожний середник, хоча б і найбільший злочин, — є добрий, якщо їм помагає до осягнення їхньої цілі.

В повному хаосі понять, який панує між нашим народом — і тверді русскіє і домашні прославлені неділянці закинули вудицю до каламутної води й хитро ловлять людей. Кажуть, що ми були русинами, тож маємо ними бути й далі, училися з руських книжок, тож маємо з них учитися і далі, русинами були наші великани: Духнович, Павлович, Добрянський, Кралицький, Попрадов і т.д. — тож русинами маємо бути й ми, а не якимись українцями. Закидають нам “українофільство” (хоч ми правдиві українці, а не українофіли!), добачують у нас впливи галицьких еміґрантів, бачучи між еміґрантами і соціалістів, і комуністів, і безбожників — оскаржують нас, що ми всі соціалісти, комуністи й безбожники, українців малюють як рогатих чортів, що прийшли винищити наш нарід і на кінець кричать: дивися, русине, які чорти ті українці і чи ти хотів би мати з ними щось спільного? Ні, лиши їх, бо ти ніколи не був, не є й не будеш українцем, а до смерті останеш русином, бо русини були твої предки й руська мати тебе породила, а руська мати може лише русина породити, а не якогось рогатого українця. Гарна й хитра софізма, яка не одного може збаламутити.

Русини ми, чи українці? Безперечно, що ми русини! Так відповість кожний національно свідомий чоловік на Підк. Русі, в Галичині, на Буковині й у Вел. Україні, якщо він не хоче бути підніжком і грязею чужого народу. Але тоді чому ми самі називаємо себе й позволяємо, ба й домагаємося, щоб нас називали й узнавали українцями? Чи ми вже покинули назву “русин” і виреклися її? Ось, саме відповідь на це питання треба пояснити нашому народові, щоб, будучи русином-українцем, не дався обманути всяким лжерусинам з під прапора Фенцика чи “Неділі”, або й отця Сидора (сучасна примітка)

Назви “русин” ми не вирікаємося й не покидаємо її. Нею називалися наші славні князі в Київі й у Галичині й на Підкарпатті, нею називалися наші великі предки, нею називаємося і ми. Ця назва нам була і є дорога і свята. Але коли ми днесь на перше місце видвигаємо й завше підчеркуємо назву “українець-український”, то це робимо для того, щоб відрізнити себе від тих, що сталися зрадниками нашого народу й як вовки в овечій шкірі іменем “русини”, іменем руського народу, іменем ніби руської культури за мадярські пенґе, за польські золоті туманять і продають русина. Вкрали нашу назву “русини” й нею послугуються в своїй юдиній роботі. Щоб отже відособнітися від тих справдішних яничарів і зрадників, ми перестаємо вживати стару нашу назву “русини”, а вживаємо нашу не много молодшу назву “українці”. І цього нашого поступовання ніхто не може нам брати за зле. Подібну аналогію маємо й у церковній термінолоґії. Напр., усі хрещені називаються християнами, то є не всі є членами правдивої Христової Церкви. Ото ж, щоб себе відосібнити від усяких відступників, члени правдивої Церкви Хр. називаються ще й осібним, більше спрецизованим іменем “католики”. Не покидають назви “християне”, але більше видвигають назву “католики”, бо ж ім’я “християне” присвоїли собі та ним ошукують людей цілі сотки найрізнородніших, собі цілком противорічних сект, як це зробили й наші вороги з нашою назвою “русина”.

Другу, ще свіжішу аналоґію маємо в сьогоднішній Галичині. В усіх трьох галицьких єпископствах заборонено в богослуженнях уживати назви “православні”, а на її місце вживають назви “правомірні”. Галицькі єпископи зарядили так тому, бо московські аґітатори цареславної схизми з тією нашою стародавньою назвою йшли між гр.-кат. вірників і поволи перетягали їх на схизму. Чи покинули наші галицькі браття назву “православні”? Ні, не покинули, тільки більше видвигають назву “греко-католики чи католики”, щоб тим відрізнити себе від тих зрадників Церкви Христової, що підшилися під назву “православні” й нею воюють і шкоду роблять!

Ті дві аналогії нам цілком вистарчають. Ми так само не перестаємо бути русинами, тієї назви не покидаємо, вона нам свята й тепер, але коли під цю назву підшилися всякі свідомі чи несвідомі шкідники, які ні нашої мови добре не знають, ні духом нашого народу не живуть, а тільки служать чужим інтересам, на знищення нашого народу, тоді ми мусимо видвигати другу нашу назву “українці”, щоб більше підчеркнути нашу нерозривну одність із великим укр. народом і щоб ясніше зазначити, що ми нічого спільного не маємо з тими, що, називаючи себе русинами, туманять і продають наш руський нарід.

Про це писати й це людям пояснювати треба саме сьогодні, коли по наших селах і по наших “Просвітах” русофільські аґітатори збирають підписи на “руські” учебники. Отже, українське свідоме громадянство, до роботи!

Борітеся — поборете!”

ПС. Хоч тема, піднята Августином Волошиним, здавалася мала б втратити сьогодні актуальність, але це зовсім не так. Бо різні політичні сили, особливо із закорданних центрів, уілеспрямовано роздмухують її, перекручуючи понятійний арсенал русинсо-українства,пробуючи створити ще один політичний водорозділ в державі Україна…

Приморські партизани в Росії, а в Україні міліцейська історія загибелі студента Ігоря Індило…

Цитата

Воскресенье, 13 Июня 2010 г. 16:50 (ссылка)редактировать

Прочитало: 1 за час / 6 за сутки / 6 за неделю Это цитата сообщения link77 [Прочитать целиком + В свой цитатник или сообщество!]

Перед тим, як подати хронологію Приморських пртизан РФ, хочу сказати, що загибель українського студента Ігоря Індило після того, як він пробув певний час в міліцейському відділку м.Києва - досі так і не набула широко резонансу на владному Олімпі України, так мабуть і “піде, як вода в пісок” без того, щоб винуваті понесли належне покарання. Влада ніби випробовує терпіння людей, не переймаючись тим, що історія Примоських партизан Росії - вона може повторитись будь-де, де довго випробовують на міцність терпіння народу. Отож - читайте хронологію тих подій, як це підібрав блогер Лінк77:

Приморские партизаны. Итоговая хронология.

Подвожу итоги. Делаю это для себя и поэтому не особо забочусь о лаконичности текста.
Сначала хроника. В ней заменяю слова “банда”и “партизаны” на “группа”… Кем они были- для каждого решать самому…
Итак:

27 февраля 2010 года. Владивосток.
Читать далее

27 мая 2010 года.
Читать далее

29 мая 2010 года.
Читать далее

8 июня 2010 года.
Читать далее

9 июня.
Читать далее

10 июня.
Читать далее

11 июня.
Читать далее
*******************************

Единой правды нет… У каждого (исходя из собственного жизненного опыта и принципов), она своя… Любой, имеющий отношение к власти, законопослушный гражданин назовёт их бандой а столкнувшийся хоть раз с мусорским беспределом или идейный противник существующей власти назовёт их героями и символами для подражания.
Ясно, что группа явно была не бандитской(в общепринятом понимании) а целенаправленно нападала на сотрудников милиции.
Ясно, что предпосылки и повод каким либо образом выразить своё недовольство и ненависть к правоохранительным органам у многих из этой группы были.
Ясно, что неожиданная популярность этого события застали врасплох и государство и оппозицию. Единственные, кто живо отреагировали на это- националистические сайты, которые на фоне беспомощного молчания официальных источников и “сделали погоду”
и сформировали первоначальное мнение у людей.
Агрессивность этого молодняка в нынешнее время не удивляет. Другой судьбы у этой группы быть не могло. В итоге имеем одного убитого и с полдесятка раненных ментов.
Двое членов группы убиты(застрелились или были убиты-неизвестно)а четверо арестованы. Их судьба не завидна. Сроки огромны. А вот саму эту историю через месяц-другой забудут и вспомнят только в день суда над оставшимися членами группы… Опять же ненадолго…

Естественно, что на волне этого события можно ожидать всплеска случаев открытого агрессивного поведения в отношении сотрудников милиции… Что это даст?
Государство испугается? Медведев с Путиным уйдут в отставку? Изменится политический строй? Страна превратится из полицейской в демократическую? Может этот случай приведёт к глубоким реформам в МВД(по образу Грузии)?… В Кировском отделе ГУВД Приморья перестанут избивать людей?

ДА НИ ХРЕНА… Стадо пожуёт информационную жвачку, поохает, поахает и снова погрязнет в быте и надежде, что государственный беспредел никого из них никогда не затронет и никакое, зажравшееся властью властное быдло в местном УВД не изуродует их морды и копыта и судьбу…

Пы.Сы. Я не поддерживаю способа противодействия зарвавшейся власти, который выбрали эти юнцы, но почитать(на всякий случай) одну книжечку советую…

 (640x480, 39Kb)