Випадково натрапив на статтю В.Ференца, фрагмент якої і подам тут на сайті. Подаю його тому, що він співзвучний моїм думкам ще з часів Майдану, де я був учасником тих подій, учасником, як елемент протестного натовпу, учасником, який сподівався, що йому вдасться стати попереду своєї доньки і дружини, які в по-дитячому і по-жіночоекзальтованому пориві могли стати під цілком реальні кулі, якби події тих днів пішли трохи по іншому сценарію.
Як би я не цінував життя, але взяти кулю на свої груди для мене б не стало роздуму, якби це рятувало б життя моїх рідних…
І так мабуть відчував десь на дні свойого серця не один з дорослих учасників Майдану.
Але і тоді і зараз, сьогодні - мені була незрозумілою символіка кольорів, які були вибрані для протистоячих один одному українських, іменно - українських таборів. Якому придурку збрело в голову вибрати саме ці кольори?..
Майдан, який залишиться постаментом зльоту українського Духу, в той же час для українців залишиться і залишається фактично Зрадою української Символіки.
Символіка сама по собі - це щось таке містичне і незрозуміле навіть фахівцям з цього предмету. Але це Те, що впливає на хід світової історії. Хто не вірить цій Тезі, нехай заглибиться в анали світової історії і співставить події і символіку тих подій…
Отож символіка часів Помаранчевої революції - це штучно накинуте ярмо розбрату для українського народу. І з цим клеймом нам ще довго доведеться боротись, щоб знову стати під єдиний національний колір..
А тепер обіцяний фрагмент з Володимира Ференца:
“Саме колір треба забути, зберігши суть і сенс Майдану і далі повернутись до звичних національних кольорів, поклявшись ніколи від них ні в політиці, ні в житті не відступати. Не знаю як кому, але мені з самого початку виборчої кампанії Ющенка було неприємно бачити штучно приліплений помаранч. Раз обираємо народного президента з українців, той не повинно було бути інших кольорів, аніж барв національного прапора. Можливо це була помилка політтехнологів, а може й зумисна технологія денаціоналізації протестного руху українців, яка зашкодила президентству Ющенка і заклала чимало проблем на майбутнє української політики. Не було б помаранчевого кольору, не було б політичного поділу українців «на цеглові» і біло-сині. Якщо нам пощастить, холодний кризовий дощ змиє з української душі не наші кольори, все штучне відійде і залишиться лише синьо-жовтий Прапор і Тризуб.
/Володимир Ференц/ ”
ПС. Як попали в приготований для них політтехнологічний капкан лідери української політики - це вже інша справа.
Але це і їх вина! Велика провина. Яка залишиться назавжди темною плямою на їх совісті…