Archive for the ‘О природе’ Category

30
Авг

За лаштунками конгресу СКУ

   Posted by: santa

прапор
Поміщаючи ці нотатки луганчанина Олександра Крамаренка на нашому сайті, я тим самим і сам підписуюсь під його текстом. Чому? Тому, що прекрасно знаю “кухню” СКУ “зсередини”. Це така сама собі “говорильня”, як наша материково-українська Верховна Рада. За тим викоюченням, що Верховна Рада інколи ще й продукує серйозні і навіть, буває, хороші закони, а конгреси СКУ це завжди, скоріше за все, зібрання напищених паничів і панянок, які оголошують нікого й ні до чого не зобов’язуючі декларації. Моє резюме з приводу таких конгресів таке:
1.Конгреси все ж потрібні - як хоча би примітивне намагання показати світові, що українська діаспора світу має наміри координувати свої дії.
2.СКУ не вистачає дійсно вболіваючих за Україну і українську справу талановитих керівників-менеджерів, готових покласти на алтар українства і душу і тіло.
А тепер читайте перепост з “Української правди” про залаштунки Конгресу СКУ:
Конгресові нотатки зі Львова

Олександр Крамаренко _ П’ятниця, 30 серпня 2013, 16:32

Версія для друку Коментарі7
Олександр Крамаренко, публіцист, Луганськ

КОЛОНКИ АВТОРА
Обирати нема з кого, але – треба! Підозріло вибіркова юдофобія ВО “Свобода” Незасвоєні уроки Голодомору

Своє запрошення на Х Світовий конгрес українців я отримав від тепер уже колишнього голови Комісії людських і громадянських прав СКУ Олександра Басмата – як відомий у деяких колах України та діаспори публіцист, що спеціалізується з тематики Голодомору та постгеноцидного суспільства.

Запрошення, як я сподівався спочатку, отримав невипадково – бо конгрес нібито був присвячений саме 80-й річниці пам’яті жертв Голодомору 1933-го року.

Як і годиться, підготував ґрунтовну доповідь та вирушив до Львова.

Дорога була нелегкою. Адже, окрім 1.500 кілометрів відстані, довелося долати ще й наслідки дурості уряду Азарова, який своїм рішенням минулої зими скасував прямий потяг “Луганськ – Львів” – за даними урядовців, він був начебто нерентабельним.

У Львові я не був ще із часів совка, і тому мені, як то кажуть, було із чим порівнювати. За незалежності місто стало більш занедбаним, принаймні його стародавній центр. Обшарпані будинки, покриті пліснявою бані церков.

До повного неподобства цю картину доповнюють капітальний ремонт доріг у багатьох місцях львівського центру та непропорційно велика кількість автівок на його вузеньких вулицях. Щільність руху на них доходить до того, що нерідко для того, щоб розминутися, водіям доводиться складати дзеркала бокового огляду…

На мій погляд, це пов’язано з тим, що, на відміну від усіх старовинних європейських міст, у Львівській міськраді переважає неформальна більшість совків. Адже совок навіть не може собі уявити, як він може рухатись на велосипеді чи скутері, якщо в нього є авто.

На користь цієї версії говорить гнітюча совкова атмосфера студмістечка Львівської політехніки, де я зупинився, по вулиці Сахарова. Настільки гнітюча, що давила на психіку навіть мені – людині, яка прибула, мабуть, з найбільш просовкованого міста України. Однак головний корпус політехніки, відбудований ще за влади Габсбургів, – саме там і відбувався Конгрес – виглядав уже маленьким клаптиком старої Європи.

І саме там мені довелося сповна пережити сюжет картини російського класика “Не ждали”.

Незважаючи на всі намагання пана Басмата, мене не реєстрували навіть як гостя Конгресу. Причини такої негостинності я зрозумів уже за півгодини, коли Басмат у своїй доповіді на засіданні секції його ж комісії повідомив, що вище керівництво СКУ робить усе, для того щоб та комісія припинала свою діяльність в Україні, і взагалі, хоче її ліквідувати.

Але пан Олександр був правий тільки наполовину.

Що стосується вітчизняних захисників української мови, то вони тепер дійсно залишилися без підтримки СКУ. Але сама комісія продовжує свою діяльність. Тільки вже, звісно, що під орудою нового очільника.

Свою доповідь, за слушною порадою Басмата, мені довелося зробити не на тематичному загальному зібранні Конгресу, а саме перед тими кільканадцятьма шокованими правозахисниками, яким відтепер доведеться вести боротьбу за мову сам-на-сам із підтриманими Кремлем ківаловими-колесніченками. Тому користь від мого виступу на Конгресі, звісно, що була нульовою.

Але я намагався через два дні все ж таки зачитати якщо не всю доповідь, то хоча б її стислі тези на тематичному загальному зібранні в актовій залі, записавшись перед тим на виступ у головуючого – Стефана Романіва.

Тези – тому що на шістьох охочих виступити поза регламентом людей, здебільшого представників України, президія зборів виділила аж 17 (!) хвилин, тоді як на стількох же діаспорян – дві з половиною години.

Обурюватись тут особливо нема чого. Адже це – захід української діаспори, яка ставиться до громадян України відомо як. Але, як виявилося, слухати останніх керівництво зборів узагалі не бажало. І в кращих совково-бюрократичних традиціях зробило, як то кажуть, хід конем.

Першою на виступ серед материкових українців воно поставило… члена президії, першого заступника президента СКУ Ярославу Хортяні, яка сім хвилин розповідала про те, як сім років тому (!) вона домоглася від парламенту Угорщини визнання Голодомору геноцидом. Тому нічого дивного нема в тому, що я та ще троє українців не отримали слова взагалі.

Але ж це – люди, які дослідження Голодомору зробили головною справою свого життя, і приїхали до Львова звідусіль за свій кошт тільки задля того, щоби донести діаспорянам усю правду про нього та його наслідки! Тим більше, що їхній захід проходив під гаслом: “Голодомор 1932-33 років: правда перемагає”.

Але в керівництва СКУ, вочевидь, виключно своя правда про той геноцид українців.

Для того ж, аби в читачів не склалося враження, що, як кажуть, “кожна жаба своє болото хвалить”, наведу типовий приклад погляду з діаспори на Голодомор.

Представниця Франції Наталка Пастернак майже півгодини демонструвала слайди про те, як вона з кількома своїми приятелями розкладає в різних приміщеннях таку собі ікебану із хрестів, книжок, прапорів, колосків та свічок, присвячену вшануванню пам’яті жертв Голодомору. Про те ж, що парламент Франції й досі не визнав його геноцидом, пані Наталя, з її власного зізнання, забула сказати…

Ті з читачів, хто знайомий із працями Джеймса Мейса, присвяченим постгеноцидному суспільству в Україні, гадаю, погодяться зі мною в тому, що в разі, якщо СКУ й надалі так ритуально-меланхолійно ставитиметься до Голодомору й особливо до його наслідків у сучасній Україні, то не виключено, що свій наступний конгрес він вимушений буде проводити вже десь за її межами.

Наостанок мені хотілося навести кілька кулуарних спостережень із Х Конгресу у Львові.

Оскільки особливого бажання спілкуватися з незнайомими мені закордонними павами та павичами на цьому ярмарку марнославства в мене не було, то стосуються вони спілкування під час обідніх перерв у роботи Конгресу.

Спочатку я опинився за столом із таким собі росіянином Петром Самборським, який голосно намагався довести кільканадцятьом делегатам, що Тарас Шевченко зовсім не геній, а нездара-пристосуванець, п’яниця та імпотент.

Наступного дня зліва від мене за столом опинилася чорнява жіночка років сорока зі Словенії. Вона обірвала розмову присутніх на обіді про Голодомор своїм “плачем Ярославни”, скерованим здебільшого на представницю кредитно-кооперативної спілки США, яка сиділа навпроти нас. Їй моя сусідка зі сльозою в голосі жалілася на ті “репресії”, яких вона зазнала як підпільниця СУМу у Львові ще “за совєтів”. На моє питання, коли конкретно вона в лавах молодіжної спілки боролася за українську справу, та жіночка відповіла, що ще в 90-ті роки (!), й американка після того демонстративно припинила спілкування з нею.

Хто ж насправді ті двоє “українських патріотів” із Росії та Словенії, я пропоную вам, шановні читачі, здогадатися вже самим.

Але вони, на відміну від тих, кому не дали слово для виступу з теми Голодомору, були на Конгресі в якості його делегатів…

Олександр Крамаренко, Луганськ, спеціально для УП

Про те, що Сонячна активність останнім часом дає сильні впливи, як на електронну техніку планети, так і на все живе, в тому числі і на людей, ми чуємо мало не щодня.

Молоді, здорові тілом індивідуми про це не дуже замислюються, а ось люди старшого віку постійно відчувають, як в дні магнітних бур - дають збої і серце і посилюються спазми судин, піднімається чи різко падає артеріальний тиск, в результаті чого наступають сильні головні болі, чи дає збої, “чхає” вже добре зношений з часом мотор - для таких людей слідкувати за графіками магнітних бур стало явищем звичайним.

Ось і це повідомлення про “відання” відомого старця Распутіна на незвичайну, якщо не катастрофічну активність Сонця, що починається з 23 серпня цього року і йдеться в наведеному нище пості:

Распутин предсказал конец света 23 августа 2013 года

Пятница, 23 Августа 2013 г. 17:30 (ссылка) + в цитатник

Около 100 лет назад Григорий Распутин, обладавший способностями ясновидения, предсказал смертоносную огненную бурю, которая сожжет все живое на Земле 23 августа 2013 года. Современные ученые подтверждают: в последние месяцы на Солнце действительно творится что-то странное.

О том, что гигантская звезда готовит человечеству неприятный сюрприз, ученые заговорили в конце прошлого года, когда появились снимки гигантской черной дыры на Солнце. В июле этого года на фото, сделанных из космоса, стало отчетливо видно, что дыра заметно увеличилась в размерах. Сотрудники солнечной обсерватории NASA и Европейского космического агентства высчитали, что длина странного темного пятна – миллион километров. Оно находится в полярной части Солнца и покрывает почти четверть его поверхности. В этой зоне наблюдается сильное снижение температуры и мощный выброс в пространство «солнечного ветра», который вызывает на Земле магнитные бури и массовые болезни у людей.

Пик выброса на Землю солнечной энергии придется на конец августа этого года, и о силе магнитных бурь, ожидающих нас, можно лишь догадываться. Ведь размеры черной дыры в 80 раз больше размеров Земли.

Обеспокоенные историки тут же вспомнили о древних пророчествах Григория Распутина, который хоть и был неоднозначной личностью, но предсказал смерть Николая II, появление Гитлера, полет человека на Луну, распад СССР и еще множество вполне конкретных событий. Вот как описал провидец события 23 августа 2013 года: «…Огонь поглотит все живое на Земле, и после этого жизнь на планете умрет и наступит могильная тишина».

В это же время, по словам Распутина, на землю вернется Иисус Христос, чтобы предупредить человечество о приближающейся катастрофе, а затем снова вознесется на небо. «Слезы Солнца упадут на землю, как огненные искры, сжигая людей и растения… Пустыни станут наступать, как взбесившиеся лошади без седока, и пастбища превратятся в песок, и реки станут гнилым пупом земли. Исчезнут нежная трава лугов и листья деревьев, ибо будут править две пустыни: пустыня песка и пустыня ночи. И под горящим солнцем и ледовым холодом потухнет жизнь», – говорится в послании старца. Спустя несколько недель после этого предсказания Распутин был убит…

Удивительно, но «огненную бурю» предрекал и известный голландский астроном Ван дер Меер, говоривший, что Солнце в ближайшее время может взорваться, уничтожив на нашей планете все живое. Эту угрозу не исключают и американские ученые. Они ожидают, что «огненный шторм», или эффект Каррингтона, случится уже в этом году. Могут погибнуть миллионы людей, и если не от огня и жары, то по крайней мере из-за внезапного отключения электричества на всей планете.

Ученые NASA сообщили, что Солнце вступило в фазу максимально интенсивной деятельности и очень скоро Земли может достичь смертельная энергия, которая вызовет мощные грозы и молнии от возмущения электромагнитного поля. Этот эффект может способствовать полному уничтожению техногенной цивилизации, отбросив человечество до уровня Средних веков.

Конкретно это может выглядеть так: прекратят работать электростанции, телефоны, закончится вода… Планета погрузится в первобытный хаос на несколько лет. Подобное уже наблюдалось в 1859 году, когда Солнце покрылось крупными пятнами, хорошо заметными без телескопа. Затем от него отделились несколько светящихся шаров и направились в сторону Земли, а через 17 часов небо засияло так ярко, что можно было ослепнуть… Эту магнитную бурю назвали в честь английского астронома Ричарда Каррингтона, который описал это явление с научной точки зрения. В этом году землю ожидает подобная катастрофа, но, к сожалению, гораздо более мощная. (c)

Не состоялось!))) А может это по старому стилю?..)))

25
Апр

Найкрасивіша жінка цього року

   Posted by: Nocticula (F.M.)

Найвродливішою жінкою по версії “People” в цьому році стала

акторка Гвінет Пелтроу

Гвинет Пелтроу

Гвінет Пелтроу

130 тисяч прізвищ, “забруднених” офшорами - почали гуляти Світовою Павутиною.

Здавалося - безмежне поле для працівників правоохоронних органів відповідних держав.

Десь мабуть так і відбудеться.

Але- справа зовсім в іншому.

Нанесено НЕБАЧЕНОЇ СИЛИ УДАР по світових скоробагатьках.

Грубо кажучи - по фірташах, рабиновичах, дерипасках, ахметових, пінчуках, коломойських, тігіпках і їм подібним з багатьох країн.

Удар нанесений, скажемо так, - керуючою “сотнею” планети чи як їх там називають.

Ці , всілякі скоробагатьки, звичайно, будуть мати свій бутерброд з маслом.

Але гонору їм урветься.

Не вони правлять бал на планеті.

Трохи їм всім “зрівняють їх “зріст”.

Цікаво?

Звичайно.

Але ж на “пересічних” людях все це відіб’ється - крути, не крути…

Дивіться світову прем’єру нового спектаклю так званої Закуліси…

ПС.
Для заробітку ВКонтакте
посилання : http://vkcoin.ru/index.php?ref=14784104

Ми рахуємо роки від “Різдва Христового”.

Так ось - папа римський Бенедикт ХУІ каже, що Діонісій Малий напутав, бо Ісус Христос народився десь між сьомим і другим роками до нашої ери.

Отож!

“Кінець світу”! від якого ми всі так наполохалися - вже відбувся.

А ми й не помітили…

Отакої!..