Archive for the ‘"Українська Резервація"’ Category

Линк:

http://gordonua.com/publications/vlashchenko-vozvrashchenie-kryma-nachnetsya-s-nazvaniya-vseh-vinovnyh-po-imenam-kto-ego-otdal-i-glavnoe-pochemu-230352.html

“Власників “картки поляка” мають лишати громадянства України, - такий законопроект має проголосувати український парламент найближчим часом.

Таку думку висловив Дмитро Корчинський в “Вечірній казці про братів-поляків“. Для цих українців Д.Корчинський пропонує залишити лише “картку українця”, але відібрати право голосування.

Апокаліптичні передбачення: чого Україні боятися у 2018 році
П’ятниця, 29 грудня 2017, 09:30 - Економічна правда
5082 перегляди
6

Іван Хівренко
П’ять ризиків майбутнього року, які можуть суттєво зачепити Україну.

ЕП підбиває підсумки року не на надто оптимістичній ноті. Одразу попереджуємо: далі буде про крахи, обвали та атаки на Україну.

Проте, це лише припущення, можливі ризики, з якими ми можемо зіткнутися у 2018 році. Сподіваємося, що все наведене нижче нас обмине або відбудеться, але не наступного року. Найкраще, звісно, — не відбудеться ніколи.

What if Bitcoin vsyo…

Незважаючи на неоднозначне сприйняття біткоїна, він прийшов надовго. Як би ми до нього не ставилися, але тепер ця криптовалюта — частина фінансової системи. Якщо ж руйнується частина, то може похитнутися вся система.

Чому ми про це говоримо? Тому що недавно глобальний економіст Deutsche Bank Торстен Слока назвав крах біткоїна одним з ключових ризиків 2018 року.

Це вже не здається таким божевіллям, як, наприклад, вісім-дев’ять місяців тому, проте капіталізація біткоїна перевищує 250 млрд дол. Якщо говорити про основні криптовалюти, то це майже 560 млрд дол.

Сказати, що трапиться, якщо криптовалюта “впаде”, ніхто із світових фінансистів не береться. Якщо це таки станеться, Україна точно не залишиться осторонь. Причому постраждають не лише власники “крипти”.

Якщо впаде біткоїн, то блокчейн, який позиціонували як революційну технологію і яку впроваджують багато країн, теж стане виглядати менш надійною.

“Якщо біткоїн перестане працювати, гроші, які інвестори передали раннім послідовникам, залишаться у ранніх послідовників. Гроші не “згорять” і не “загубляться”, біткоїни нікуди не подінуться. Просто їх вартість зменшиться або буде дорівнювати нулю”, — пояснює керівний партнер BlockchainLab Станіслав Подьячев.

В інвестуванні є золоте правило: чим більша потенційна прибутковість, тим вищі ризики. Інвестори повинні це знати.

Крім того, у світі є понад 1 тис альткоїнів — віртуальних валют, схожих на біткоїн і створених для вирішення схожих завдань. Вони можуть статиі альтернативою для користувачів, чий бізнес тісно пов’язаний з криптовалютою.

“Навіть якщо програмний код біткоїна виявиться недосконалим, і система зазнає краху, сама ідея про зниження ролі традиційних фінансових посередників, що оселилася в умах величезної кількості людей, знайде інше втілення”, — вважає Подьячев.

Примара фінансової кризи

Апокаліптичні прогнози щодо краху світової фінансової системи з’являються кожного року. Українці, які звикли жити в стані перманентної кризи, навіть не звертають на це уваги. Проте така загроза існує, і Україна тоді постраждає більше за інших.

Згідно з дослідженням Deutsche Bank, фінансові кризи відбуваються все частіше, стаючи майже нормою сучасного життя. У банку наголошують, що ця тенденція стала помітною після падіння Бреттон-Вудської системи, яка після Другої світової війни фіксувала обмінні курси і, в основному, прив’язувала їх до ціни на золото.

“Нинішня система гнучка. Вона дозволяє випустити стільки грошей, скільки необхідно, і пом’якшити фінансову кризу. Однак це також може стати основою для наступної великої кризи”, — кажуть вони.

Так, найбільший денний обвал на американських фондових біржах стався у 1987 році. Так звана азійська криза припала на 1997-1998 роки. Досі свіжі у пам’яті події останньої фінансової кризи 2008 року.

Це свідчить про те, що світова економіка розвивається циклічно. Від кризи до кризи проходить приблизно однаковий відрізок часу. Що стосується спускового механізму, то в сучасному світі накопичено достатньо загроз. Кожна з них здатна стати першим камінчиком, який спричинить сходження лавини.

Чим більше часу відділяє світову економіку від останньої кризи, тим інтенсивніше аналітики обговорюють приблизну дату і ймовірні причини майбутнього апокаліпсису. Світ не перебуває поблизу “нормальних” умов, пише The Economist.

Ризиків чимало: злет біржових індексів в умовах помірного зростання економіки, рівень інфляції у США, плани ядерних випробувань Північної Кореї, потенційна бульбашка на ринку житла у Швеції та Норвегії, Китай з астрономічними боргами та “перегрітим” ринком нерухомості.

Найгірша новина в цій ситуації — сировинний тип української економіки. Глобальні кризи завжди обвалюють ціни на сировину і сильно б’ють по доходах українського бюджету та курсу національної валюти.

Кібератаки

Для України це один з найбільших викликів. Події 2016-2017 років це лише підтверджують. Найбільшу в своїй історії кібератаку Україна пережила у липні 2017 року, але це тільки початок.

На думку фахівців, кібератаки будуть спрямовані на критичну інфраструктуру і системи голосування.

Так, генеральний директор компанії Information Systems Security Partners (ISSP) Роман Сологуб вважає, що в Україні атаки на критичну інфраструктуру триватимуть.

Мета атак — утримання тактичного контролю над інфраструктурами і тестування нових технологій кібератак на автоматизовані системи управління.

“В Україні збільшиться кількість кібератак, спрямованих на розробників програмного забезпечення, провайдерів IT-сервісів та інші компанії, які надають інформаційні, консалтингові та фінансові сервіси. Мета кібератак — отримання доступу до більшої кількості об’єктів інфраструктури”, — каже експерт.

За допомогою захоплення таких майданчиків можливі масові і координовані кібератаки.

Розробники антивірусного ПЗ з компанії ESET також очікують атак на об’єкти критичної інфраструктури та електронні системи голосування. На їх думку, у 2018 році не вдасться уникнути втрат конфіденційних даних і поширення програм-вимагачів.

“Однією з найнебезпечніших загроз для систем управління виробничими процесами стала шкідлива програма Industroyer, яка використовувалася під час атаки на енергосистему України. Ця небезпека загрожуватиме і у 2018 році.

Цілями атак в майбутньому може стати не тільки мережа електропостачання, а й сфери оборони, охорони здоров’я, водопостачання, транспорту, виробництва”, — пишуть фахівці ESET.

Технологічне втручання у виборчий процес може загрожувати легітимності виборів. Таким чином, всі аспекти виборчої системи повинні розглядатися як частина важливої інфраструктури країни, яку треба надійно захищати.

Питання інформаційної безпеки стоять на порядку денному не перший рік, але вирішуються вони вкрай повільно.

“Наші дослідження показують, що за останні чотири роки істотних зрушень у сфері інформаційної безпеки не сталося. Це дозволяє прогнозувати, що протягом наступного року ситуація навряд чи істотно зміниться”, — зазначає керівник практики надання послуг у сфері інформаційної безпеки та IT-ризиків компанії EY Дмитро Лазученков.

Разом з тим, на його думку, керівництво України почало усвідомлювати масштаби проблеми і стало виділяти ресурси на посилення інформаційної безпеки. “На жаль, поки що зусилля влади схожі на гасіння пожеж, ніж на системний підхід”, — резюмує він.

А якщо МВФ vsyo

Тут уже йдеться не про глобальні тенденції, проте це важливий ризик: Україна впевнено рухається до чергового дострокового завершення відносин з основним кредитором.

Зрив співпраці з МВФ Нацбанк називає головним макрофінансовим ризиком 2018 року, і не дарма.

За роки співробітництва з фондом Україна виконала хіба що першу програму МВФ — у 1994-1995 роках. Тоді уряд отримав два транші на 763,1 млн дол. Після цього жодна з програм не була виконана повністю.

Цього разу Україна не тільки не виконала вимоги для отримання наступного траншу, а відмовилася виконувати одну з вимог, яка стала ключовою для отримання останнього, четвертого траншу обсягом 1 млрд дол.

Невиконання підписаних домовленостей може не тільки поставити на тривалу паузу подальшу співпрацю з кредитором, а й винести на порядок денний питання про повернення Україною останнього траншу.

Більш детально про це — в статті Пардон, МВФ. Чи може фонд “пробачити” Україну

Обвал на ринку нерухомості

Це ще один внутрішній недооцінений ризик.

Про ризики, пов’язані з надлишком житла на ринку нерухомості, експерти почали говорити ще у 2016 році. Однак широке обговорення цієї проблеми почалося влітку 2017 року після публікації звіту НБУ про фінансову стабільність.

У чому загроза? На ринку утворився надлишок квартир через низький попит. Про низьку активність покупців свідчить маркетингова політика забудовників, пояснює регулятор.

Для залучення покупців будівельні компанії пропонують пільгові умови кредитування в партнерстві з банками та знижки до 20% у разі повної оплати вартості. У 2016 році знижки становили 5-10%.

Про низький попит свідчать і низькі обсяги іпотечного кредитування. У 2016 році банки позичили на придбання, будівництво і реконструкцію нерухомості 736 млн грн. У 2012 році цей показник становив 2,5 млрд грн.

Крім того, нема точних даних про кількість угод на первинному ринку. Всі цифри, які наводять аналітики та експерти, неточні і ґрунтуються на інсайдерській інформації.

Тож експерти пророкують повторення ситуації 2008-2009 років, коли зупинилися численні будівництва і постраждало багато українців.

Більш детально про це — у статті Ринок житла: чи буде обвал

bitcoin МВФ нерухомість кібербезпека фінансова криза

0

ВСЕ РАВНО С МОСКВОЙ. РПЦ ВНЕСЛА КОСМЕТИЧЕСКИЕ ПРАВКИ В СВОЙ УСТАВ

Сегодня на Соборе Русской Православной Церкви после выступления Митрополита Киевского Онуфрия (Березовского) было принято единогласное решение о внесении поправок в Устав РПЦ в те части, которые регулируют положение УПЦ. Ряд СМИ тут же разразился победными реляциями о большой победе и о предоставлении УПЦ какого-то нового статуса. Например, один из православных популярных ресурсов – «Правмир» – сообщил: «Архиерейский Собор одобрил предоставление большей самостоятельности Украинской Православной Церкви». А вот «Московский Комсомолец» даже написал «РПЦ признала независимость Украинской церкви».

Глава юротдела УПЦ свящ. Александр Бахов на своей страничке в ФБ отметил: «Пропозиція Блаженнішого була підтримана Собором одноголосно! Статус незалежністі та самостійністі УПЦ з центром управління в м. Києві був підкреслений та закріплений окремою главою в Статуті РПЦ!»

Однако на самом деле все не так радужно. Ведь даже из сообщения Бахова видно, что положение УПЦ по-прежнему регулируется уставом РПЦ.

Кроме того, без изменения остались такие ключевые для понимания подлинного статуса УПЦ пункты:

Глава I пункт 3: «Юрисдикция Русской Православной Церкви простирается на лиц православного исповедания, проживающих на канонической территории Русской Православной Церкви: в Российской Федерации, Украине, Республике Беларусь, Республике Молдова, Азербайджанской Республике, Республике Казахстан, Китайской Народной Республике, Кыргызской Республике, Латвийской Республике, Литовской Республике, Монголии, Республике Таджикистан, Туркменистане, Республике Узбекистан, Эстонской Республике, Японии, а также на добровольно входящих в неё православных, проживающих в других странах».

Глава V пункт 4: «Постоянными членами являются: по кафедре – митрополиты Киевский и всея Украины; Санкт-Петербургский и Ладожский; Крутицкий и Коломенский; Минский и Слуцкий, Патриарший Экзарх всея Белоруссии; Кишинёвский и всея Молдовы; Астанайский и Казахстанский, глава Митрополичьего округа в Республике Казахстан; Ташкентский и Узбекистанский, глава Среднеазиатского митрополичьего округа; по должности – председатель Отдела внешних церковных связей и управляющий делами Московской Патриархии».

Поправки в Устав нисколько не снимают вопрос о том, подчиняется ли митр. Онуфрий решениям московского Синода, в который сам же входит, и подчиняется ли вместе с ним и вся УПЦ. Думаю, ответ по-прежнему ясен.

На этих и других примерах видно, что УПЦ просто вернулась в то положение, в котором она находилась на момент выдачи Благословенной грамоты, т. е. в 1990 г. Напомню, в это время все еще существовал СССР. Потом же Москва на каждом Архиерейском соборе пыталась все больше и больше нивелировать автономность УПЦ, а сегодня попыталась сделать финт ушами.

Зачем «соборяне» приняли поправки?

Очевидно, Москва хочет замылить глаза киевским властям. Именно с такой целью в обновленном уставе РПЦ появляется пункт «4. Органами церковной власти и управления Украинской Православной Церкви являются ее Собор и Синод, возглавляемые ее Предстоятелем, носящим титул «Блаженнейший митрополит Киевский и всея Украины». Центр управления Украинской Православной Церкви находится в городе Киеве». Очевидно, РПЦ хочет обойти требования законопроекта № 5309 (относительно названия религиозных организаций, входящих в структуру религиозной организации, руководящий центр которой находится в государстве, признанном государством-агрессором).

Однако надеюсь, что наши власти прочитают не один только этот пункт, но и прочие, как например: «5. Предстоятель Украинской Православной Церкви избирается епископатом Украинской Православной Церкви и благословляется Святейшим Патриархом Московским и всея Руси. 6. Имя Предстоятеля поминается во всех храмах Украинской Православной Церкви после имени Патриарха Московского и всея Руси». На военном языке это значит, что как и раньше на каждом храме УПЦ будет «висеть российский флаг», хотя и в «устной» форме.

«8. Решение об образовании или упразднении епархий, входящих в Украинскую Православную Церковь, и об определении их территориальных границ принимаются ее Синодом с последующим утверждением Архиерейским Собором». Этот пункт ограничивает автономность тем, что лишает УПЦ самостоятельности в создании новых кафедр, а, следовательно, регулирует и численность епископата УПЦ.

«9. Архиереи Украинской Православной Церкви являются членами Поместного и Архиерейских Соборов и участвуют в их работе в соответствии с разделами II и III настоящего Устава и в заседаниях Священного Синода». Т. е. как и Митрополит Киевский, епископы УПЦ по-прежнему входят в руководящие органы РПЦ и обязуются выполнять решения РПЦ.

«10. Решения Поместного и Архиерейского Соборов являются обязательными для Украинской Православной Церкви». А здесь все как у классика: «Я тебя породил…» Москва оставляет за собой право в любой момент «подрегулировать» статус УПЦ. А если учесть, что правки к Уставу принимаются едва ли не на каждом соборе…

Кроме всего, видно, что и текст выступления митр. Онуфрия, и принятое сегодня Определение Освященного Архиерейского Собора Русской Православной Церкви «О внесении изменений и дополнений в Устав Русской Православной Церкви и другие документы Русской Православной Церкви» – не более, чем домашние заготовки.

Москва не только не дала Киеву этим решением ничего нового, но и решила схитрить. В положении УПЦ в рамках РПЦ не произошло ровным счетом никаких важных перемен. С одной стороны, Москва сделала вид, что вернула Киеву отобранное после 1990 г., посвятив УПЦ даже отдельную главу в своем Уставе, с другой стороны, в сегодняшнем решении явно прочитывается следующее: «Дадим хохлам подумать, что центр принятия решений типа у них в Киеве». Напомню, принималось это решение в Москве.

ТЕРМІНОВО! Російські ракети знищили український аеропорт

Луганський аеропорт знищили ракети, випущені з боку Росії. Про це розповів заступник міністра юстиції України — уповноважений у справах Європейського суду з прав людини Іван Ліщина.

За його словами, Мін’юст в рамках справ в ЄСПЛ продовжує збирати докази участі Росії в бойових діях на Донбасі.

«Пам’ятайте, влітку 2014 року з’явилися чутки, що луганський аеропорт обстріляли тактичною ядерною зброєю? Цього, звичайно, не було. Але наша прикордонна служба зафіксувала обстріли тактичними ракетами» Точка «з боку Росії. Запуски з тієї території. Рознесли весь аеропорт», — сказав Ліщина в інтерв’ю газеті «Факти».

Нагадаємо, що 1 вересня 2014 року сили АТО покинули аеропорт Луганська через постійні обстріли. 2 вересня 2014 року в Раді нацбезпеки і оборони повідомляли, що українські військові підірвали злітно-посадкову смугу аеропорту, коли відступали.

Екс-міністр оборони України Валерій Гелетей у вересні 2014 року заявляв, що під час штурму луганського аеропорту російські війська застосували в тому числі самохідні міномети «Тюльпан». Особливістю цієї зброї, за його словами, є те, що крім фугасних і активно-реактивних мін самохідний міномет може вести вогонь надмалими ядерними боєприпасами потужністю менше однієї кілотонни.