Десь там всередині той тумблер клятий
Ще трохи зачекаю і врешті перемкну
І хоч би як старавсь, і хоч який завзятий
Та якщо перемкне, всі спогади зітру

Для кого то цинізм, чи може смерть любові
Я ж бачу механізм, як просто захист душ
І тіл… від злого болю, недовіри та неволі
Ще трохи часу є… ти щирістю зворуш

Чекати можна довго та чи є сенс чекати
Кохати можна щиро та я про те змовчу
Чи може ти чомусь наважився карати
Мене за вільність дум, за те, куди лечу

Народжена в любові і прагну так до волі
Ще лише день і злий перемикач ввімкне
Інакшу суть мене, враз змінить пропис Долі
І те що надавало сенс і зміст мине

(с) Fialkora

вірші Фіалкори Микитенко

This entry was posted on Понедельник, мая 2, 2016 at 12:25 дп and is filed under Cтихи Фиалкоры, О людях, Разное. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Leave a reply

You must be logged in to post a comment.