Широкомасштабная агрессия России. Конец АТО

Вторник, 15 Июля 2014 г. 22:25 редактировать + в цитатник
Цитата сообщения herodot_10

Широкомасштабная агрессия. Конец АТО.
Заступник секретаря РНБО, колишній міністр оборони Михайло Коваль в телеефірі 14 липня заявив, що Україна стоїть на порозі широкомаштабної агресії з боку Росії. Москва продовжує постачати на територію України зброю та неофіційно оголосила Києву війну.

Про це в інтерв’ю Gazeta.ua розповів голова громадської організації “Права справа” Дмитро Снєгирьов.

Чим нині живе Луганськ?

- Війною. АТО для усіх уже закінчилось. Кількість жертв серед мирних громадян з кожним днем зростає. Крім того, бракує продуктів. Постійні перебої з електропостачанням. Деякі райони взагалі залишились без води. Не працюють телефонні лінії. З огляду на ситуацію в місті, є усі підстави стверджувати, що Росія готова до повномаштабної війни проти України. В Луганську агресор намагається створити оборонний комплекс. Зокрема, російські фахівці хочуть запустити у виробництво місцевий патронний завод. Уже завезли відповідне обладнання. Всі про це знають, проте ніхто нічого не робить. Москві уже не вигідно переправляти каравани зі зброєю через кордон. Легше виробляти усе на місці.

Яка ситуація на кордоні?

- На сьогоднішній день відбувається концентрація регулярних російських військових сил на кордоні з Україною та перекидання військової техніки. З Донецька уже створений транспортний коридор, яким щодня пересуваються колони бронетехніки. Тепер ніхто нічого не приховує. Всі знають, що в цих танках знаходяться російські громадяни. Так звані самопроголошені республіки більше не потребують місцевої робочої сили, адже їм на допомогу прийшли російські фахівці. Це уже не внутрішній конфлікт, а справжня війна.

Силові відомства України контролюють ситуацію на Сході?

- З огляду на популістські заяви Коваля, громадськість отримує неправдиву інформацію. Його бадьорі виступи про контроль над кордоном не відповідають дійсності. Досі є прикордонні ділянки, які українськими військами не контролюються. Тримаючись за своє крісло, він вводить в оману український народ і президента відповідно. За одну ніч на українську територію може зайти до півтори тисячі бойовиків, а силові відомства роблять вигляд, що усе прекрасно і спокійно. Як військовий Коваль мав би негайно піти у відставку.

Чи можна уже говорити про значні успіхи української армії?

- Наші військові поступово відтісняють бойовиків. Проте усю “чорну” роботу виконують прості солдати, а не їхні генерали. В Луганській і Донецькій області існує паритет сил. Кількість танків та бронетехніки в терористів приблизно така ж, як і в української армії. Не треба приховувати цей факт.

Скільки людей перебуває в полоні?

- Терористи організували справжнє сафарі. Людей масово беруть в полон. При цьому жодні групи української армії нікого не визволяють. Кількість військовополонених коливається від двохсот до трьохсот. І це за мінімальними неофіційними підрахунками.

Хто в першу чергу стає жертвами сепаратистів?

- Військовослужбовці, працівники міліції, проукраїнські активісти, представники великого та середнього бізнесу. Тобто люди, за яких можна отримати грошовий викуп. Також забирають порушників комендантської години. Крім того, є трудові заручники, яких використовують на будівництві оборонних споруд. В бандах здебільшого чеченці і місцеві злочинці.

Чи відома доля полонених?

- Ведуться перемовини. Когось викуповують. Це так звані комерційні заручники. Працює цілий конвеєр. Одні “наводять”, інші - захоплюють. Сусід з легкістю здасть сусіда. Як в “добрі” дев’яності. Перші три дні усіх жорстоко катують, примушуючи до співпраці. Найжорстокіше розправляються з політичними проукраїнський діячами. До них застосовують подвійні тортури. Забирають рухоме і нерухоме майно. Суми можуть коливатись від10 тисяч доларів і вище. Все залежить від платоспроможності громадян.

Як громадський активіст відчуваєте підтримку з боку влади?

- Про яку підтримку можна говорити, коли військовим забороняють з нами спілкуватися. Це якась професійна дурість і ревнощі. Громадські активісти виконують функції розвідки, ризикуючи своїми головами. Усе робиться майже наосліп, без елементарної системи захисту, а тут ще й влада палиці в колеса вставляє. Ще й пребіжчиками з ЛНР називають.

Що вдалось зробити за останній час?

- За два тижні спільними зусиллями вдалось знищити тринадцять одиниць бронетехніки, сім танків, п’ять БТРів і п’ять систем реактивного вогню “Град”. Ліквідовано близько трьохсот бойовиків. Це вражаючий результат.

Кого підтримує місцева міліція?

- Міліція залягла на дно і вичікує кінцевого результату. Під час захоплення райвідділків не пролунало жодного пострілу в бік сепаратистів. Таку міліцію не на детекторі брехні потрібно перевіряти, а гнати поганою мітлою.

Патріотів на Луганщині побільшало?

- Люди різні. Патріотичного буму в Луганську не спостерігається. Є ті, хто за Україну, але більшість - лише за себе хвилюється. Сьогодні вони надягають колорадські пов’язки, а завтра з такою ж легкістю махатимуть українською національною символікою. Хоча вражають і справжні патріоти, які створили партизанський рух в регіоні. На них уся надія.
Автор: Романія Горбач

This entry was posted on Вторник, июля 15, 2014 at 11:28 пп and is filed under "Українська Резервація", О политике, Разное, Статьи. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Leave a reply

You must be logged in to post a comment.