RSS Господа ментовские офицеры, прапорщики, сержанты и рядовые! Думайте! Считайте!

Я знаю, что вы читаете наш сайт. Плюетесь, но читаете. Полковнику «Беркута» Кусюку читать это, пожалуй, уже поздно. Как и деятелям из киевского главка, присутствовавшим при избиении студентов «под елочкой». Поздно читать и милицейским идиотам, спровоцировавшим бойню на Банковой. Но вот тем, кто сегодня думает о том, что власть заставит делать его завтра – стоит прочесть. Это опыт Польши. Весьма печальный для тех, кто полагал, что его защитит тупая фраза: «Я исполнял приказ». Не всякий приказ исполняется.

Впрочем, можно ведь и не Польшу вспомнить, а привести свой украинский пример. Генерала Пукача. Хрен его знает, что он думал, когда вез Гонгадзе к месту его гибели. Наверное, о том, что он должен исполнить приказ. И что за исполнение такого серьезного приказа его непременно наградят. Наградили. Квартиру дали. А потом – власть поменялась, и квартира опять поменялась. На камеру. Пока в СИЗО СБУ, но рано или поздно, ее придется поменять на камеру пожизненника. Его подельнички, кстати, тоже сидят. И лишены званий, пенсий. Да всего, в общем-то лишены. Хотя, один лишь ноги держал, когда Гонгадзе душили, другой ногами из легких воздух выбивал, третий машину вел. Но сели все. А политики, отдававшие приказ, заметьте – не пострадали. Один лишь Кравченко застрелился, но совсем не факт, что он имел отношение к этому убийству. А настоящие виновники, боюсь, до сих пор греют жопы в парламентских креслах. Так что, господа ментовские офицеры и прапорщики, стоит очень хорошо подумать о том, стоит ли исполнять преступные приказы.

Я прекрасно понимаю, что вы – начальники, исполняете их вовсе не из каких-либо идейных соображений. Это вы своим бойцам можете лапшу на уши вешать насчет опасностей евросоюза и оппозиции. Для вас, господа начальники, это просто бизнес. Проявил решительность и послушание, выполнив преступный приказ – получил продвижение по службе, а то и квартиру. Так что, это просто бизнес. Но фокус в том, что это не то что рискованный бизнес, это изначально убыточный бизнес. А точнее – это «разводняк». Потому как, в случае смены власти – вам уже не понадобятся ни квартиры, ни должности. Разве что деньги – на передачи. Но даже, если власть не победит, то она использует вас в качестве разменной монеты в переговорах с оппозицией, например. Уже использует. Первым на зону, я думаю пойдет тупой Кусюк, никто его из политиков защищать не будет. Но даже если будет кровавый разгон нынешнего Майдана, и нынешняя власть превратится в откровенную диктатуру – то власть вас все-равно в тихую сольет. Потому что международное сообщество будет требовать кого-то наказать за, естественно «эксцесс исполнителя» – то есть – вас. Так что, бизнес изначально убыточный. Не бизнес, а разводняк. А если прибавить к этому еще побочные неприятности, в виде хреновой известности среди родных и близких из-за социальных сетей? Проблемы у родственников, носящих вашу фамилию, в том числе и детей, которыми одноклассники вряд ли будут восхищаться от бандитской славы папы? Ну и нервы, конечно же. Преступление, компромисс с совестью – это в результате аптека на долгие годы. Антидепрессанты, водка в неумеренных дозах, бессонница. Я думаю, что она уже вас одолевает. Стоило бы все-таки задуматься, посчитать на пальцах, что стоит делать, а чего не стоит. Может, куда умнее было бы сейчас срочно «заболеть», ведь у всех у нас есть болячки. Или в решающий момент вдруг оказаться с неисправной рацией, в которую вдруг кто-то кинул камнем. Или просто проявить некоторую тупость и выполнять приказ, но крайне медленно. Чем вы рискуете при таком поведении, господа менты? Трибунала у вас нет, да и время не военное. Пока. Ну выговор получите, премию снимут. Это куда более легкий выход из ситуации. Даже если снимут погоны – разве это сравнимо с риском тюрьмы? Причем, при вашей то палаческой работке – с тюрьмой пожизненной. Думайте, господа, думайте. Пока еще есть время. А пока, почитайте, что неизвестный блоггер написал о том, что происходило с вашими коллегами в Польше.

«А хочете, я поговорю з вами про “Беркут”?

Про підрозділ спецпризначення МВС, “бійці” якого відзначилися, наприклад, у Гостиному дворі, біля Українського дому чи у виборчій комісії в Первомайську.

І про білоруський ОМОН, теж знаменитий в некоторих кругах (дозвольте мені не вдаватися в подробиці, бо мене ці історії дуже розстраюють).

Ну, точніше, про сам “Беркут” і ОМОН мені сказати нема чого. Зате мені є що сказати про долю бійців загону спецпризначення польської міліції, які у грудні 1981 року придушили повстання на шахті Вуєк в місті Катовіце.

Фабула там була така.
Грудень 1981 року. Ярузельський вводить воєнний стан, а шахтарі продовжують страйкувати (все почалося з вимоги випустити напередодні затриманого профспілкового лідера).
16 грудня 1981 року після безплідних переговорів гірників з дирекцією шахти, представниками міськради і місцевими військовими начальниками на територію шахти входить міліція. В тому числі міліцейський загін спецпризначення кількістю 24 чоловіка.

В якийсь момент спецназівці відкрили вогонь по шахтарях. Стріляти більше не було кому — у звичайної міліції не було бойової зброї. 9 чоловік загинули, 24 поранено.
Вже у січні 1982 року гарнізонна прокуратура у Глівіцах визнає спецназівців невинними у смерті гірників: вони нібито вжили вогнепальну зброю у цілях самооборони.
Зате чотирьох лідерів страйккому шахти засудили на терміни від трьох до чотирьох років.

У 1991 році почалося повторне слідство, в результаті якого виявилось, що ще у 82-му були знищені всі речові докази у цій справі, аж до того, що були знищені кулі, які вийняли з тіл жертв.
Проведення повторних експертиз зайняло понад шість років, і у 1997 році суд визнав польських беркутів невинними, постановивши, що виявити, хто конкретно стріляв у загиблих і поранених шахтарів, неможливо (спецназівці діяли в масках і протигазах).

Третій процес над спецназівцями почався у 2004 році — це стало можливим через те, що сторона обвинувачення застосувала щодо них “люстраційну” статтю — участь у злочинах комуністичного режиму.
Спецназівці продовжували наполягати на своїх початкових свідченнях. Да, стріляли, але виключно в повітря. По шахтарях — ніколи в житті.
Кілька з них до того часу спились, кілька — давно виїхали з країни, один — повісився.

У травні 2007 року командира загону спецпризначення було засуджено до 11 років позбавлення волі. Чотирнадцятьох міліціонерів — на строки від 2.5 до 4 років.
Пізніше до них було застосовано амністію, яка скоротила їхні терміни вдвоє.

Всі подали апеляції. Потім — касації.
У квітні 2009 року Верховний суд Польщі постановив, що всі вироки оскарженню не підлягають.
Через двадцять сім з половиною років награди найшли героїв.
Всі вони (хто не встиг звалити або повіситись) — сіли.
І ніякі маски з протигазами їх не спасли.

Я думаю, що і нашим беркутівцям, і білоруським омонівцям треба було б на досуге почитати історію про катовіцьку шахту Вуєк.
От і все, що я хотів сьогодні розказати.

Станислав Речинский, «ОРД»

This entry was posted on Воскресенье, декабря 8, 2013 at 9:22 дп and is filed under "Українська Резервація", О политике, Разное, Статьи. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Leave a reply

You must be logged in to post a comment.