17-е квітня:
Права Середа.
Рахманський Великдень. Вшанування Рахманів-Пращурів.
Кидання великодневої шкарлупи на біжучу воду.
Відпускання шкаралупи по воді

Рахманський великдень - до­християнське слов’янське свято, яке пізніше злилося з церковним, що відзначають на 26-й день після Великодня Дажбожого, свято як середина межи свят, вагомих періодів (Преполовення, Права (Переплавна) середа) («Мак благослови у Праву середу»); у цей день також здій­снюється водосвяття, після чого вода вва­жається зцілющою; у цей день не можна працювати, бо вишні сили можуть покарати; можна почи­нати купатися; оскільки рахмани, за легендою, живуть «на тому світі», лушпиння великодніх краша­нок, яке пропливе до них, — це знак, коли саме їм святкувати Ве­ликдень (див. рахмани); цей Велик­день у народі називають також Мавським (Мертвецьким, Мерлецьким), тобто святом мерців.

Рахманський Великдень

У давній українській традиції Рахманський великдень відзначався в пам’ять про мудреців-рахманів. Тут можна згадати про давню історичну літературну згадку про рахманів, яка подається в «Літописі Руському» під 839 роком: «Закон же у іуктриян, яких ще називають врахманами і островитами, від прадідів за приклад і благочестя взятий під страхом великим не їсти м’яса, не пити вина, блуду не творити і ніякої злоби».

Етнограф Олекса Воропай у книзі «Звичаї нашого народу» (Мюнхен, 1966) подає, що ще на початку ХХ ст. Рахманський великдень відзначали на Київщині, Полтавщині, Херсонщині, Поділлі. Про особливості обряду Рахманського великодня на Гуцульщині йдеться у працях етнографів Софрона Витвицького «Історичний нарис про гуцулів» (Львів, 1863) та Володимира Шухевича «Гуцульщина», IV том (Львів, 1904).

This entry was posted on Вторник, апреля 16, 2013 at 10:45 пп and is filed under "Українська Резервація", Загадки Украины. Ее артефакты., Куманія, О волшебстве. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Leave a reply

You must be logged in to post a comment.