Про Павла Тичину можна багато говорити, про оті насмішки школярів: “Краще з’їсти кирпичину, ніж учить Павла Тичину”… Можна…

Але ось для прикладу всього один, майже анархічний віпш Павла Григоровича. Навіть один цей вірш - можливо пробачає тотальне співробітництво з владою після 1933-го року Павла Тичини. Чого відбулось це тотальне співробітництво, надіюсь навіть сьогоднішнім, переродженим, часто виродженим потомкам Павла Тичини - годі пояснювати.

Краще давайте послухаємо Павла Григоровича, ровесника і земляка мого дідуся:

“1920. ПАЛІТЬ УНІВЕРСАЛИ, ТОПЧІТЬ ДЕКРЕТИ… - ще один антивоєнний заклик, прямо таки анархічний. Закликає знищувати і радянські декрети, і УНРівські універсали.

Паліть універсали, топчіть декрети:
знов порють животи прокляті баґнети!
Проклинайте закони й канцелярський сказ -
Воля! - єдиний хай буде наказ.

Воля! воля! — серце в грудях…
Знов як рабів розпинають на людях.
Знову кайдани, тюрма, й шомполи,
і слово невільне мов з-під поли.

Хто має право примусить людину?
Хто може ніч обернути за днину?
І хто такий мудрий, щоб зразу нас всіх
повісив за правду, єдиний наш гріх?

Паліть універсали, топчіть декрети:
знов порють животи прокляті багнети!
Проклинайте закони й канцелярський сказ -
Воля! - єдиний хай буде наказ.

Заключний вірш у збірці “Плуг” (1920)”

Вірш взято на сайті “Української правди”

Tags: , , ,

This entry was posted on Понедельник, января 24, 2011 at 11:28 дп and is filed under Разное, Статьи, Стихи. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Leave a reply

You must be logged in to post a comment.