„Запали свічу!

Один сказав: Так темно на-

вкруги!

Замовкніть всі! Я знаю досте-

менно –

В тій темряві повсюди вороги

Чатують нас!” І закопав зна-

мено.

Другий шепнув: „Будь прокля-

та вона,

Оця пітьма! – Й од страху осту-

пився. -

Тут мабуть пріва не засяг-

ти дна!

Я далі не піду!” – І зупинився.

А третій мовчки запалив свічу…

В.Шовкошитний.

„Власне в оцьому запалюванні свічі й полягає роль громадянської лірики – і нині, в темні часи янучарського „бєспрєдєла”, вона особливо актуальна……

Саме через любов пропонує розкривати її Володимир Шовкошитний – адже

…хто любить – завжди має що

втрачати,

Бо без любові світ – страшні-

ший сну.

Не можна без Вселенської лю–

бові,

Без чистих душ священного

злиття

Повірити, що Бог живе у Слові,

Що самоцінним є саме життя.

У такому дискурсі громадянська поезія в Україні, без сумніву має перспективу”.

Іван Андрусяк»

ПС. Володимир Шовкошитний – Поет і Громадянин!

Громадянин України!

Володимир Шовкошитний – він не з безродних космополітів!..

Tags: , , ,

This entry was posted on Воскресенье, октября 3, 2010 at 8:27 пп and is filed under Разное, Статьи, Стихи. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Leave a reply

You must be logged in to post a comment.