“…Якщо говорити про Мазепу з погляду церкви, то це ім’я, за яке молиться Православна церква України чотири століття, тому що в кожній літургії промовляється молитва за творців і благотворителів храму цього. І в численних храмах, які побудував Мазепа, – це є молитва за Мазепу. У молитві не повинне вимовлятися конкретне ім’я.

Мені пригадується одна конфіскована при совєтах публікація про візит в Україну останнього царя Миколи ІІ, який був добре обізнаний з іконописом, церковним живописом. В одній з церков Києва він побачив портрет Мазепи й запитав відомого історика Яворницького: «Чи моляться за Мазепу в церкві?» «Моляться, як належиться в літургії за строїтелів і благотворителів храму цього», – відповів Яворницький. «А чи проголошують анафему Мазепі?» «Проголошують, як було наказано». На цьому й закінчилася розмова. Але очевидно, вона мала б мати продовження, оскільки в християн є навіть молитва за ворогів, за тих, хто вас гонить, але в християнській традиції немає прокляття. Тим більше що анафема на Мазепу має суто політичний характер.

Колись, у давні темні роки, у церкві були прийняті анафеми на людей, котрі виступали проти християнської віри, руйнували основи церкви. У цьому розумінні до Мазепи не могло бути жодних питань… Навпаки, питання були до Петра І, який влаштовував свого роду сатанинську євхаристію в середовищі своїх приближених. Висміював православне духовенство, організовував всєшутейші собори, коли під час п’яних оргій надягали церковні шати й пили з церковних чаш. Це справді був глум над вірою, і за це, звичайно, можна було б ставити питання про анафему на Петра І. Але раби не можуть ставити такого питання – ні тоді, ні в совєцькі часи, ні тепер.

Перейменування вулиці – це пробна куля, кинута в Україну з метою первірити, наскільки українці здатні обурюватися й відстоювати свою честь. Гадаю, у цьому вся суть цієї акції…/ Оксана Климончук. http://www.unian.net/ukr/news/news-386268.html”

ПС. Українці настільки спаплюжений народ, що навіть сьогодні він навіть не втирає з лиця чужого харковиння, виплюнотого в нього з відразою зневаги…

Так є і з “сракопаданієм” на вимогу московського попа Кирила до держави до якої він не має ніякого відношення, як іноземець,  про перейменування київської вулиці імені Івана Мазепи!..

Українці!

Запам’ятайте! Ініціатор в Київраді  перейменування - Віталій Журавський!

“За” перейменування проголосували три депутати з блоку Віталія Кличка. І хоч В.кличко не голосував за це рішення - для мене особисто він помер, як українець… Якщо Ви помітили, читачу, “кличко” в останньому реченні навіть клавіатура магічно вибила з “малої” літери…

This entry was posted on Воскресенье, июля 18, 2010 at 7:05 пп and is filed under О людях, О политике, Разное, Статьи. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

2 comments so far

Вирта
 0 

Спасибо! Будем знать :) Посмотрите, может вам пригодится. Всё ведь может быть :)

октября 23, 2008 at 23:23 пп
santa
 1 

link77 +13
Хех:) И какой он герой? Хотел продать Украину шведам а не России? И какое в этом геройство? К предателям и отношение соответствующее…
ИМХО я считаю, что именовать улицы и прочее фамилиями неоднозначных и спорных персонажей истории- это раскалывать собственный народ на два лагеря… Это удел заказных “казачков” и моральных уродов.

hecate_in_ua 11 4
link77!
Для українців він був і залишиться героєм. Біда лише в тому, що 80 процентів населення України, які признаються українцями в Україні не мають права голосу. Що самі такі стали ці українці, що кожний ними поганяє… Та ще й влада “варягів”…

июля 19, 2010 at 6:20 пп
santa
 2 

Заробіток в інтернеті:
http://ipmoney.in/?ref=146437

июля 19, 2010 at 11:10 пп

Leave a reply

You must be logged in to post a comment.