“Відсутність політичного лідера, який зміг би очолити об’єднані державницькі сили, породжує нові очікування. Україна знову виглядає на Месію, який прийде й “виведе її з неволі московської”, “нагодує манною небесною”, і вирішить усі проблеми із дрібними побутовими включно.

На небосхилі з’являється постать Валентина Наливайченка з “Оновленням країни”, який упевнений, що “рішення залишити ЧФ РФ у Криму ще на 33 роки призведе до втрати Україною незалежності”.

В Україні вже були голови СБУ, які намагалися підкорити владний Олімп. Поки що невдало. Але Наливайченко - молодший за них. Зрештою, є наочний приклад північного сусіда. Тому, хто знає…

Одне, напевне - ще не “всьо пропало”!

Ненормальним є лише те, що питання існування держави залежить від волі чиновника, найнятого суспільством на певний термін за певну оплату, себто президента, який переплутав дві ролі: гаранта й руйнача Конституції!

І не треба звалювати на людські плечі непосильні завдання, які стосуються духовних вимірів.

Вочевидь те, що сьогодні сприймається як поразка демократичного проекту України, насправді є тим необхідним випробуванням, яке має допомогти зробити ревізію пріоритетів, здобутків і втрат, готуючись до наступного, незворотного етапу державотворення.

Головне - еволюція чи інволюція в цих умовах суспільства.

Того суспільства, яке вистояло в 2004 році, і є, разом зі свободою слова, основним завоюванням Майдану. Якою буде роль - і доля - цього громадянського суспільства в театрі абсурду нинішньої української політики? Ось ключове питання.

А лідери знайдуться…” /Роман Ревчук, спеціально для УП/.

ПС. А я б сказав так, що не треба скидати з рахунків, як українського Месію і діючого Президента України Віктора Януковича. Так він робить багато помилок в конституційному полі, він по-слонячому топчеться на етнічно-українських пріоритетах, він запопадливо заглядає в рот московитам, він має за собою якийсь невідомий загалу гріх, який змушує його часто відвідувати храми і тримати Сповідь в надії на священницьке Розрішення. Але його певна, можливо вимушена попередніми вчинками набожність - не позбавляє Віктора Януковича якогось дивного Страху. Це змушує його тримати біля себе численну охорону з 170 бодігардів, відгороджуватись від публіки стальними щитами міліціонерів, а таким чином, все це змушує віддавати віжки управління державою своїм співпартійцям. Які, мабуть, не завжди, а скоріше й навпаки, не його однодумці…

Отож, українці, вдивляйтесь в Своїх Месій, щоб помилково не розіп’яти, як юдеї в свій час розіп’яли Христа, не впізнавши в ньому Месію!..

This entry was posted on Четверг, июня 17, 2010 at 7:23 дп and is filed under О людях, О политике, Разное, Статьи. You can follow any responses to this entry through the RSS 2.0 feed. You can leave a response, or trackback from your own site.

Leave a reply

You must be logged in to post a comment.